Бергамот

Бергамот (Citrus bergamia або Citrus aurantium ssp. bergamia) — невелике фруктове дерево роду цитрус (Citrus), що походить з Південно-Східної Азії, проте вирощується в найбільшій кількості в Калабрії. Іноді бергамот вважають не самостійним видом, а підвидом померанця (Citrus aurantium).

Це вічнозелене дерево заввишки від 2 до 10 метрів. Гілки довгі, тонкі, із гострими колючками завдовжки до 10 см. Листя чергується, із черешками, шкірясте, яйцеподібно-довгасте або еліптичне, загострене, зверху зелене і блискуче, знизу — світліше, злегка зубчатсте, хвилясте з численними серпанковими вмістищами ефірних олій. Квітки великі, дуже запашні, одиночні або зібрані в небагатоквіткові пучки пазух.

Розводять бергамот в основному як ефіромасляну культуру. З шкірки його грушовидних золотисто-жовтих плодів, обпадаючих незрілих плодів («помаранчових горішків»), квіток, листя і молодих пагонів отримують бергамотову олію, що використовується в парфюмерії і при виробництві одного з найвідоміших сортів ароматизованого чаю — Ерл Грей. На її основі в 1709 році в німецькому місті Кельн вперше був виготовлений одеколон. Олія бергамота містить ліналілацетат, лімонен і ліналол, вона має ніжно-зелений колір, приємний свіжий аромат і вважається найкращою з ефірних олій, що отримуються з цитрусових.

Бергамот вирощується в Індії, Китаї, у вологих субтропіках Кавказу і в найбільшій кількості в італійській провінції Калабрія. Бергамот був названий на честь італійського міста Бергамо, де вперше почали виробляти і продавати його олію.

Джерела

• Пономарьов П.Х., Донцова І.В., Гірняк Л.І. Товарознавство тропічних і субтропічних фруктів. — Київ : ЦУЛ, 2006. — 184 с. — ISBN 966-364-349-8