Бланк Карл Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бланк Карл Іванович
Бланк Карл Иванович
Yauzskaya 3 Jan 2010 10.jpg
Дата народження 1728
Місце народження Санкт-Петербург (?)
Дата смерті 26 жовтня 1793(1793-10-26)
Місце смерті Москва
Працював у містах Москва
Архітектурний стиль барококласицизм
Найважливіші споруди Виховний навчальний заклад, низка церков у Москві, паркові павільйони в садибах Кусково Шеремєтєва і Вороново Воронцова, Ротонда Врскресенського собору Новоєрусалимського монастиря, Істра.

Карл Іванович Бланк (1728 — 26 жовтня 1793) — московський зодчий, архітектор-практик і інженер, визнаний майстер архітектури пізнього бароко і раннього класицизму.

Життєпис. Батьки[ред.ред. код]

Син архітектора Івана Яковича Бланка. Родина походить з Франції. Її представники — французькі протестанти, що через гоніння і утиски католицького оточення емігрували з країни в протестантську Німеччину. Дід архітектора Яків Бланк (коваль)перебрався в Московію в добу царя Петра І і працював на Олонецькому заводі. Син Іван Якович вже був двомовним і письменним, тому працював перекладачем у німецькомовних архітекторів, запрошених на службу в Петербург. Згодом сам став будівничим і реалізовував чужі і власні проекти. За близькість до дипломата Артемія Волинського і архітектора Петра Єропкіна, що виступали проти засилля Бірона, арештований і запроторений у в'язницю. За наказом підозрілої імператриці Анни Іванівни Волинського і Петра Єропкіна політично звинуватили у державній зраді і відповідно покарали смертю, інших били батогами і заслали до Сибіру.

Родина Бланків втратила матір, що померла по дорозі у заслання в місто Тобольськ. Черговий палацовий переворот в Петербурзі знесе на царський престол дочку Петра І — Єлизавету Петрівну. Ситуація змінилася на користь засланих і родині Бланк було дозволено повернутися і оселитися у Москві. Під час перебування у Тобольську вони познайомилися зі здібним молодиком-тобольцем на ім'я Олександр Кокорінов. Бланки узяли юнака до себе в учні і заберуть того з собою у Москву.

Московський період. Іспити у Растреллі[ред.ред. код]

План Воскресенського собору для Новоєрусалимського монастиря

Іван Якович хворів і помер вже у Москві. Карл Бланк та Олександр Кокорінов почали працювати в будівничих командах П. Обухова та Івана Коробова (1700 ? — 1747). Наполегливий Карл Іванович працював і водночас готувався до іспитів, які успішно склав самому Вартоломею Растреллі. Так він відвоював звання гезеля (помічника архітектора). Його зарахували в помічники московському архітекторові Олексію Євлашову.

Добру кар'єру архітектора зробить і Олександр Кокорінов, якого переведуть на працю у Петербург. За право залучити Кокорінова до будівництва в своїх садибах змагатимуться вельможі доби Єлизавети Петрівни, серед яких і родина Розумовських. Яскравими зразками творчості Кокорінова стануть споруди в садибі Петровське — Розумовське у Москві та споруда Імператорської Петербурзької Академії мистецтв в столиці Російської імперії.

Блискучий інженер і архітектор[ред.ред. код]

Новоєрусалимський монастир, мю Істра, Московська область. Проект Растреллі, будував Карл Бланк.
Воскресенський собор, залишки декору по війні і руйнації (на 2010 р.)
залишки декору по війні і руйнації

Просте походження — не заперечення значної обдарованості. Вже іспити у надвірного архітектора Растреллі виявили неабиякі здібності Карла Бланка. Практична праця на будівельних майданах пізніше це підтвердить не один раз. Архітектор брався як за власне проектування (проект садибного палацу для фельдмаршала П. О. Румянцева-Задунайського (17251796), Качанівка), так і за реалізацію чужих проектих рішень. Карл Іванович Бланк виявив здібності інженера широкого масштабу при реалізації розлогого, небаченого досі даху-шарта Новоєрусалимського монастиря, запропонованого Растреллі. Досвід архітектора, що практично міг виконати як дзвіницю, церкву для міста, так і незвичний парковий павільйон, проект паркової ділянки як садівник, зробив його фахівцем універсальним. Все це стане в нагоді при створенні величного палацово-паркового комплексу Анненгоф у Лефортово в долині річки Яуза з низкою споруд різного призначення в оточенні садів бароко (знищено).

Еластичність творчого обдрування Карла Бланка дозволила працювати в стилях бароко, рококо і раннього класицизму, про що свідчить еволюція творчого шляху архітектора, а також твори власні чи за проеками інших архітекторів для Москви, серед яких -

У 17641781 роках Карл Бланк був задіяний на будівництві нового виховально—благодійного закладу — московського Виховного будинку. (Він вибудував західний та центральний корпуси. Грошей не вистачило і будівництво припинили. Симетричний східний корпус добудували тільки у 1940-ві роки.) Виховально—благодійний заклад був розрахований на 8.000 дітей, яких виховували як «нову породу людей » в добу імператриці Катерини ІІ. Утопічна ідея виховання не здійснилася, але стала базою для освітніх закладів Російської імперії. Саме приміщення — поворотна споруда в московській архитектурі кінця 18 століття, пункт переходу від бароко до класицизму. Останній могутньо і офіційно підтримувала імператриця Катерина ІІ. Другим зразком перехідної архітектури став велетенський московський Цейхгауз (новий арсенал), створений за проектом архітектора Василя Баженова, де риси перехідної доби виявлені значно більше.


Прихильником творчості архітектора Карла Бланка в 20 столітті був відомий російський історик архітектури Барановський Петро Дмитрович, що намагався врятувати споруди митця в роки руйнацій і реконструкцій Москви в добу Сталіна. Схвальні оцінки спорудам Карла Бланка дав і мистецтвознавець Грабарь Ігор Еммануїлович.

Родина архітектора[ред.ред. код]

Архітектор мешкав в Москві на вул. Рождєственка в володіннях графа Воронцова Івана Ларіоновича. Граф, пізніше генерал-поручик стане практично меценатом і замовником талановитого архітектора. Останній створив декілька споруд в параднй підмосковній садибі Вороново, що належала Воронцову.

Бланк Карл Іванович був одружений. Родина мала п'ятеро дітей. В історії залишили слід і нащадки архітектора -

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Воскресенський собор Новоєрусалимського монастиря, Істра (за проектом В. Растреллі)
  • Оранжерея, зали палацу, парков павільйони (садиба Кусково)
  • Виховний навчальний заклад, вул. Солянка, Москва (проект М. Ф. Казакова)
  • церква Бориса і Гліба, Арбатські ворота, Москва (зруйновано)
  • храм Трійці в Серебряниках, Серебряничеський провулок, Москва
  • церква Св. Катерини на Вспольї, вул. Больша Ординка, Москва
  • Дзвіниця церкви Апостолів Петра і Павла під Дзвоном, вул. Нова Басманна, Москва
  • церква Ніколи Чудотворця у Звонарях, вул. Рождєственка, Москва
  • церква Святих Кіра та Йоанна, вул. Солянка, Москва
  • власний будинок арх. Бланка, вул. П'ятницька, Москва (зруйновано)
  • церква Спаса, садиба Вороново, Московська область
  • павільйон Голландський будиночок, садиба Вороново
  • праця в палацовому комплексі Анненгоф, Лефортово, Москва
  • декор з приводу коронації Катерини ІІ в Москві

На замовлення фельдмаршала П. О. Румянцева-Задунайського (17251796) розробив проект палацового комплексу у в селі Качанівці (тепер Ічнянського району Чернігівської області).

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]