Утопія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Амброзіус Гольбейн [1]. Дереворит до видання «Утопії» 1518 р.

Уто́пія (грец. ού + τόπος — «місце, якого немає») — фантазія, вимисел, мрія, що не збудеться. Поняття «утопія» вперше з'явилось у творі Томаса Мора «Утопія» (так в його творі називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство).

Сьогодні «утопія» — літературний жанр, наближений до наукової фантастики. Для нього характерне те, що автор має неабияку переконаність в бездоганності проголошеної ним ідеї.

Протилежним до утопії є жанр  — антиутопія («451 за Фаренгейтом» ,1953, Рей Бредбері та інші.)

Визначення[ред.ред. код]

Андрій Товкачевський дає таке визначення:[2]

Утопістами, а заразом і движучою силою в історії, являються ті люде, котрі мають занадто тверду волю, щоб без ніякого змагання скоритись перед незадовольняючою їх дійсністю, котрі хочуть не псіхику звузити відповідно до істнуючих форм життя, а навпаки – перебудувати суспільний устрій так, щоб він відповідав найширшим вимогам їх псіхики

Історія[ред.ред. код]

Вже в 17 столітті почалися спроби відтворити утопічні ідеї в реальності і ідея перестала належати тільки літературі. Є всі ознаки того, що ідея не померла і стала предметом вивчення різних наук. Ідеальне суспільство: цивілізовані люди підкоряются справедливому закону: своїм правом вибору не порушують чуже право вибору, ці люди не залежать від влади грошей, не підкоряються державі.Єдине де в них є влада та ієрархія - це армія, все належить суспільству, любий має право мати будь-яку роботу, котру захоче, безкоштовно навчатися тому чому схоче, мати ті блага які він захоче, але блага даються в обмін на роботу, в цьому суспільстві переважає розумова праця, а не фізична, тобто, ціняться в першу чергу вчені-винахідники, також ціниться мистецтво (кіно, картини, музика, театр), спорт, розвиваєтся робототехніка, робітничі професії зникають повністю, розвивається космічна експанція через крайнє перенаселення, тому то в ідеальному суспільстві й населення зростає швидко до крайньої межі, армія теж розвивається до крайньої межі, тому що невідомо коли та як прийдеться відстоювати ті блага й той устрій, який побудували ці люди, їжа, одяг та інші блага роздаються безкоштовно тим хто вчиться й працює на громаду, відпустку необхідно заслужити - будуть уведені очки - 1 очко один день відпочинку. Наприклад, учений винайшов новий плуг, за це йому дали 100 очок, повар спік 100 пряників, за що отримав 1 очко. В цьому суспільстві постійно проводяться змагання на мудрість, справедливість та хитрість, физичну силу, наймудріші стають вченими, физично сильні - солдатами, найхитріші та мудрі - командирами армій.

Перелік утопічних творів[ред.ред. код]

Світлина до книги «Христіанополіс»

Утопія як жанр літератури зникає в епоху середньовіччя і набуває актуальності в добу Відродження і далі. За 450—500 років написано чимало утопічних творів, серед яких

Утопія і художники[ред.ред. код]

Шарль Фур'є, вигляд Фаланстера


Худ. Лукас Кранах Старший, Золоте століття з запозиченнями утопічних ідей з Біблії.1530 р.
Мапа Утопії 1730 року

З доби Відродження починається процес візуального відтворення утопій, до якого залучились художники. З'явились картини і гравюри з фантазійним відтворенням невідомого утопічного острову, міста, країни. Вони були як світлинами до книг про утопії, так і самостійними творами. Серед авторів відомі майстри (Лукас Кранах Старший), так і маловідомі чи аноніми (гравюра аноніма до «Утопії» Томаса Мора в виданні 1518 р. та ін.)

Ідея регулярного розпланування утопічного міста привабила і реальних архітекторів (Філарете, Франческо ді Джорджо Мартіні, Скамоцци, Олександр Леблон). А ті створили проекти ідеальних міст, а трохи згодом і вибудували подібні міста в різних країнах (місто П'єнца, місто-фортеця Пальма Нуова поблизу Венеції (арх. Вінченцо Скамоцци, 1593р.), Італія; відбулося розпланування міст Жовква , Броди Україна). Ідея ідеального (утопічного за витоками) міста була підхоплена як гуманістично налаштованими діячами, так і реакційними (теократичні міста єзуїтів у Латинській Америці, які лише номінально підкорялися Папі римському. Їх залишки - це й досі видатні пам'ятки доби бароко і пам'ятки химерних намагань перевести в реальність неперевірені і недосконалі ідеї, що обернулись в руках реакціонерів свавіллям, злочином і насиллям.)

Були надруковані і вигадані мапи Утопії (1730 року тощо.)

«Держава» Платона[ред.ред. код]

Початок жанру утопій сягає в істоію Стародавньої Греції. Найвідомішим прикладом став твір філософа Платона «Держава». Платон і дав в книзі опис ідеального суспільства з позицій рабовласницької доби. Афіняни зацікавлено спостерігали за Спартою і її суспільним устроєм, несхожим на устрій в Афінах. Але спостереження відкрили ганебні сторони суспільства Спарти, її повальну корупцію, практику хабарів (які брали навіть царі Спарти), систему тотальних доносів, дефіцит вільних громадян, постійну загроза рабських повстань тощо.

Платон добре знав жахи сучасної йому історії рабовласницького періоду (постійна війна полісів, повстання рабів, постійне чекання війни, постійна підготовка до війни тощо). Тому його Держава в уособленні грецького міста-поліса штучно позбавлена майже всіх недоліків сучасних міст. Це місто — механізм. В центрі — Акрополь з агорою. Вулиці — прямі, всі будинки схожі один на одного. Громадяни харчуються в їдальнях. Дозволені праця і нечасті розваги на зразок музики і танців. З полісу вигнано всіх поетів, гуляк, жебраків, індивідуальність особи під підозрою, це не схвалюється і не виховується.

Три групи в "Державі " Платона[ред.ред. код]

Полісне суспільство за Платоновим планом має свою ієрархію — три групи :

  • Уряд (філософи).
  • Стражі порядку(карні органи).
  • Виробники (зневільовані до мурах землероби та ремісники)

Устрій «Держави»[ред.ред. код]

Платон залишає уряд. Урядові функції виконують філософи, що щільно співпрацюють з карними органами. Карним дозволяється бути злими, але не позбавленими філософії (невідомо, де такі візьмуться, де таких виховають. Але в мрії можна вигадати все, що побажаєш). Лише виробникам Платон залишив звичайні людські почуття на зразок різних емоцій, вказавши, однак, що ті жадібні і здатні лише на глупоту. Тому філософи (уряд)важко працюють з карними органами, контролюють, опікають і вистежують виробників, зберігаючи заведений і начебто непорушний лад.

Феномен людської родини[ред.ред. код]

Платон зупинився перед феноменом родини. Вона і тоді була фактом недослідженим, незрозумілим, малокерованим, підвласним якимось своїм законам. Щоби приборкати родину як інститут, Платон запропонував взагалі скасувати її. Дітей, що все одно народжуються, забирають з родин і віддають на виховання Державі.(Це була копія звичаїв Спарти. Дітей вибраковували вже після народження. Каліки і хворі підлягали убивству. Дитину до 7 років залишали з матір'ю для виживання. Потім забирали в особливі табори, де виховували вояків, заохочуючи хитрість, бійки, злочини, навіть вбивства рабів, щоб утримувати тих в покорі). Громадяни Спарти принципово не працювали. Усе виробництво переклали на рабів, яких налічували до 250 000. У громадян і вояків підтримували стійкість до бідності, зневагу до болі і слабкості характеру, доноси. Діти мали все це успадкувати і всіляко підтримувати консервативні і бандитські за змістом традиції). Фактично це була націоналізація живих дітей з подальшим їх використанням урядом у власних, не завжди чесних намірах. Воякам (тобто пересічним громадянам Спарти) залишили лише два життєвих сценарії :

  • воювати до 60 років і випадково не бути вбитим ;
  • померти на війні. Все.

Утопія за Т. Мором[ред.ред. код]

Худ. Ганс Гольбейн Молодший. Томас Мор

У своїй "Утопії" Т.Мор устами головного героя Рафаїла Гітлодея, критикує несправедливість і безчинства, які існували у тогочасній Англії. На противагу їм він змальовує картину ідеального суспільного устрою на неіснуючому острові Утопія. Там немає приватної власності, немає грошей, майже всі працюють, крім учених і посадових осіб. Усе, що виробляється на острові, люди здають у спільні комори й потім безкоштовно отримують звідти все необхідне для життя.

Проте на острові немає зрівнялівки - розподіл усіх благ здійснюється відповідно до заслуг людини перед суспільством. Посадовці обираються народом. Це повинні бути "кришталево чисті" та чесні люди, які мають здібності до управління. Найважливіші питання обговорюються всіма жителями острова. Їхній розумовий і моральний рівень мусить бути надзвичайно високим.

Утопія за Т. Кампанелла («Місто Сонця»)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://babanata.ru/?m=201303
  2. Товкачевський А. Утопія і дійсність: До характеристики української інтелігенції. – К., 1910.

Джерела[ред.ред. код]

Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.