Болеро (Равель)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Болеро (ісп. Bolero) Моріса Равеля — твір для оркестру, спочатку задуманий як музика для балетної постановки. Написано в 1928 році і вперше виконано 22 листопада 1928 році в Парижському «Гранд-Опера», в ході вечора балерини Іди Рубінштейн; оркестром диригував Вальтер Страрам. Як відзначає Олександр Майкапар, «Болеро» здобуло особливу популярність завдяки:

«гіпнотичному впливу незмінної безліч разів повторюваної ритмічної фігури, на тлі якої дві теми також проводяться багато разів, демонструючи надзвичайне зростання емоційної напруги і вводячи в звучання все нові й нові інструменти»[1]

Склад оркестру[ред.ред. код]

2 флейти, пікколо, 2 гобої, англійський ріжок, кларнет в Е, В, 2 кларнети, бас-кларнет, два фаготи, контрафагот, 4 валторни, труби піколо D, 3 труби, 3 тромбони, туби, три саксофони (1 сопраніно, один сопрано, тенор), литаври, два малі барабани, тарілки, гонг, там-там, челеста, арфа та струнні (скрипки, альти, віолончелі, контрабаси).

Структура[ред.ред. код]

Болеро побудовано на незмінному остинатному ритмі, який виконується на одному або декількох барабанах і залишається постійним протягом всього твору:

Ravel bolero drum rhythtm2.png

На цьому тлі повторюється тема, що складається з двох 18-тактових речень, кожне з яких повторюється двічі. Контраст між стійким ритмом барабана і "виразною вокальною мелодією, що намагається вивільнитися".[2] є основним драматургічним чинником. Іншим чинником є переінструментовки теми, що забезпечують багатоманіття тембрів і постійне крещендо. Чергування інструментів можна представити наступною схемою:

Частина Інструменти, які супроводжують ритм малого барабану Інструменти, які проводять тему Інструменти, які слідують четвертними та вісімками
1 Тільки малий барабан 1-а флейта Альти і віолончелі (усі Pizz).
2 2-а флейта 1-й кларнет Ті ж
3 1-а флейта 1-й Фагот Ті ж, і арфа
4 2-а флейта кларнет-піколо Ті ж
5 1 і 2-й Фагот Гобой д'амур Струнний квартет з басами, за винятком першої скрипки (всі pizz.)
6 1-а валторна 1-а флейта і 1-й труба (з сурдиною) Струнні з басами, за винятком других скрипок (як і раніше, всі pizz.)
7 2-а труба (з сурдиною) Тенор-саксофон 1 і 2 флейти і струнних (ще pizz.)
8 1-а труба (з сурдиною) саксофон-сопраніно, пізніше, розв'язки з сопрано саксофон Струнні (pizz), 1 і 2-й гобої і англійський ріжок
9 1-а флейта і 2-а валторна 1-а валторна, 2 флейти-піколо і челеста Струнні (як і раніше pizz), арфи, 1 і 2 фагота і бас-кларнет.
10 3-я труба (з сурдиною), 2-а валторна, скрипки і альти 1-й гобой, гобой д'амур, англійський ріжок, 1 і 2-й кларнети 1 і 2-й труби (як з сурдиною), арфа, бас-кларнет і 1-го і 2-й фаготів
11 Альти (arco), 1-а флейта і 2-а валторна 1-й Тромбон Інші струнні (все ще pizz), 1-й і 2-й кларнети, бас-кларнет, арфа і контрафагот
12 1-а труба (без сурдини), 4-а валторна і 2-і скрипки (arco) Всі духові інструментів (за винятком фагота і контрафагота) і тенор-саксофон Струнні, крім 2-х скрипок (ще pizz), арфа, бас-кларнет, фагот і контрафагот
13 1 і 2-а валторни Флейти, гобої і кларнети (обидва 1 і 2), флейта-пікколо, 1-і скрипки (arco) Струнні (як і раніше, pizz), 3-я і 4-а валторни, литаври, 1 і 2-й Фагот і контрафагот.
14 3 і 4-а валторни Ті ж, і англійський ріжок, тенор-саксофон, і 2-і скрипки Сопраніно саксофон, арфа, фагот, контрафагот, 1-й і 2-а валторни і литаври.
15 1 і 2-а валторни, пізніше, 2-а валторна грає тему (замість 1-ї труби) Всі дерев'яні духові, крім кларнета, фагота і контрафагот, 1-а труба і 1-і і 2-і скрипки, пізніше, альти (arco) і бас-кларнет 1 і 2-й кларнети, 1 і 2-й Фагот, контрафагот, тенора і сопраніно саксофон, 1-й і 2-й тромбон, туба, литаври і деякі рядки.
16 1, 2, 3, і 4-а валторни Усі духові, крім Фагота і контрафагота, сопраніно саксофона, 1-ого тромбона; 1-і і 2-і скрипки, альти та віолончелі; потім, саксофон сопраніно поміняється темою з тенор-саксофоном. Бас-кларнет (пізніше, грає тему), фагот, контрафагот, 1, 2 і 3-я труба, 2-й тромбон, туба, литаври і контрабаси (arco)
17 1 і 2-і гобої, 1 і 2-і кларнети, всі валторни, 2-і скрипки, альти і віолончелі (всі pizz.) додаються з іншим малим барабаном. 1 і 2-а Флейти, пікколо, 1, 2 і 3-й труби, труба піколо, сопраніно і тенор-саксофони, 1-і скрипки Фагот, контрафагот, 1, 2 і 3-й тромбони, туба, литаври і контрабаси
18 Ті ж, окрім других скрипок, альтів і віолончелей тепер arco Ті ж, окрім 1-ого тромбону при переході до теми Ті ж, окрім не 1-й тромбон
Фінал Усі, окрім перелічених нижче Глісандо виконують: 1, 2, 3 тромбони і сопраніно і тенор-саксофон Гобої, кларнети, англійський ріжок, Фагот, контрафагот, туба, литаври, контрабас, і бас-барабан, тарілки і там-там

У літературі[ред.ред. код]

Головний герой роману Віктора Баранова «Смерть по-білому» згадує про свої перші враження від почутого твору:

«(...) я був шокований, уперше в житті почувши, божественним «Болеро», після чого сказав собі: "Телепню, як Ти міг прожити стільки років і не знати, що є така музика!"»[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Майкапар. ««Болеро» Равеля». Архів оригіналу за 2012-02-20. 
  2. Mawer, pp. 223-224
  3. Баранов В. Ф. Не вір, не бійся, не проси: Романи. — К.: Ярославів Вал, 2008. — 175 С.

Посилання[ред.ред. код]