Валторна

Валто́рна (від нім. Waldhorn - лісовий ріг, мисливський сигнальний інструмент; італ. corno)— музичний інструмент сімейства мідних духових.

Тривалий час валторна була натуральним інструментом, тобто на валторні можна було виконати лише звуки, що відносяться до натурального звукоряду, вибудованому від основної ноти. Тому в епоху класицизму були поширені валторни найрізноманітніших строїв, які застосовувалися в залежності від тональності, в якій був написаний той чи інший твір.

Вентильна валторна входить в музичну практику лише в 30-х роках 18 ст. За допомогою вентильного механізму, музикант може направляти повітря через ту чи іншу крону інструменту. Тим самим об'єм вібруючого повітря збільшується, а висота звуку - знижується. В сучасній конструкції труби використовують три вентилі, для пониження звуку на півтону, тон та на півтора тону. В багатьох конструкціях існує також квартвентиль (т.зв. подвійна валторна), що підвищує тон на кварту

Серед мідних духових валторна відрізняється м'якістю тембру. Звук може приглушуватись за допомогою сурдини. Валторна має діапазон (по звучанню) від $H_1$ do $f^2$, на подвійних валторнах - до $E_1$. Валторна - транспонуючий інструмент в строї F. В сучасній практиці існує дві традиції нотації партії валторни -

• класична, за якою ноти, написані в скрипковому ключі читаються квінтою нижче, а ноти, написані в басовому ключі - квартою вище написаного.
• сучасна, за якою ноти, написані як в скрипковому, так і в басовому ключах, читаються квінтою нижче написаного.

В партитурі для симфонічного оркестру партії влаторн пишуться між партіями фаготів та труб, іноді - між партіями труб та тромбонів.