Вагант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колесо Фортуни у рукописній збірці пісень Карміна Бурана лат. Carmina Burana, Codex Buranus

Вага́нти (мандрівні клерики) або голіарди — «мандрівні люди» у середньовічні часи, XIXIV століття, у Західній Європі, що складали вірші, виконували пісні та декламували прозу на площах міст та на різних зібраннях.

Назва[ред.ред. код]

На німецьких землях використовували слово «ваганти». Вагантами ставали безробітні клірики, студенти та школярі, які часто веселими юрбами переходили з одної школи до іншої та й після закінчення навчання перебиралися з місця на місце, не маючи постійної роботи. Вираз «голіарди» набув поширення у Франції та Англії. Можливо, він походив від слова фр. gula — глотка, яке позначало зокрема й ненажеру. Можливо, слово походило від імені біблійного героя Голіафа, який у середньовічній традиції сприймався як веселий гультяй і ненажера. Саме Голіафа голіарди обрали своїм покровителем.

Лірика[ред.ред. код]

Поезія голіардів та вагантів виникла на базі поезії про життя мандрівних «учених кліриків», про події, свідками яких їм судилося бути. У середні віки латина була мовою освіти й науки. В університетах, монастирських школах усі предмети викладалися цією мовою. Вже у ХІІ столітті соборні школи почали випускати надмірну кількість кліриків, багатьом із них не вистачало місць при соборах і монастирях, вони залишались без своєї парафії. Чимало з них мандрували шляхами Європи. Знання латини вирізняло вагантів з-поміж невігластва натовпу, вони відчували себе інтелектуальною елітою, хоча їхній соціальний рівень був невисоким. Вони знали, що таке бідність, приниження. Це зближувало їх із простим людом. Високо цінуючи Овідія, Горація, вони знали й народну творчість, використовували у своїх творах мотиви та форми народних пісень. Вони не прагнули прикрашати життя, і навмисне уникали куртуазності.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. (англ.) Waddell, Helen, The Wandering Scholars, 1927.
  2. (англ.) Symonds, John Addington, Wine, Women, and Song, 1966 [1884].
  3. (рос.) Гаспаров М. Л. Поэзия вагантов. — М., 1975. — С. 421—514.
  4. (рос.) Андреев Г., Косиков Г. К., Пахсарьян Н. Т. и др. Зарубежная литература второго тысячелетия. — М., 2009. — С. 8-39.


Середньовіччя Це незавершена стаття про Середньовіччя.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.