Ветлуга (місто)
| місто Ветлуга | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| ||||
| Країна |  Росія
| |||
| Суб'єкт Російської Федерації | Нижньогородська область | |||
| Муніципальний район | Ветлузький район | |||
| Код ЗКАТУ: | 22218501000 | |||
| Код ЗКТМО: | 22618101001 | |||
| Основні дані | ||||
| Час заснування | 1606 | |||
| Населення | 8470 человек (2016) | |||
| Площа | 7 км² | |||
| Поштові індекси | 606860 | |||
| Телефонний код | +7 83150 | |||
| Географічні координати: | 57°51′20″ пн. ш. 45°46′52″ сх. д. / 57.85555555558377705° пн. ш. 45.78111111113877740° сх. д.Координати: 57°51′20″ пн. ш. 45°46′52″ сх. д. / 57.85555555558377705° пн. ш. 45.78111111113877740° сх. д. | |||
| Висота над рівнем моря | 110 м | |||
| Мапа | ||||
  Ветлуга .svg) Ветлуга | ||||
|
| ||||
|
| ||||
_(1779).png)
Ветлу́га (марій. Юр) — місто (з 1778) Нижегородської області Росії. Адміністративний центр Ветлузького муніципального району.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване на правому підвищеному березі річки Ветлуги, при впадінні в неї річки Красниці, за 47 км на північ від залізничної станції Урень на новій лінії Транссибу. Через місто проходить автодорога Р157 Урень — Котлас.
Історія[ред. | ред. код]
Населений пункт був заснований в 1636 рік у (за іншими даними — в XIII столітті). Статус міста отримав в 1778 рік у. Місто було адміністративним центром найбільшого в Поветлужьї повіту[1].
За даними перепису 1897 року в повіті проживало 120,8 тис. люд.
Марійське поселення в районі сучасного міста[ред. | ред. код]
Місто Ветлуга є одним із стародавніх поселень на річке Ветлугі. Вважається, що на цьому місці в XIII століття правителем марійського Ветлузького князівства (розташовувалося на заході Марійського краю) було засновано місто Юр.
Точний час заснування і місцезнаходження міста не відомо. Більшість істориків вважає, що воно знаходилось у лівобережній низькою заболоченій частині Поветлужье на березі річки Юр'ївка (притоці річки Ветлуги) поблизу місця розташування сучасного міста Ветлуги. За іншою версією, місто Юр знаходився на правому (високому) березі Ветлуги в точності на місці розташування сучасного міста.
Відомо, що в 1280-х роках кугуз Бай зміцнив вже існувала до того моменту селище Юр. У той час місто було одним з основних укріплених пунктів князівства. Через Поветлужье проходив з півночі на південь дуже важливий сухопутно-водний шлях з Північна Двіни на басейн Волгу. Через місто також проходила з заходу на схід велика сухопутна дорога з костромських земель в марійські.
У XIV столітті Ветлузький кугуз Ош Пандаша об'єднав родову знати, залучив на свій бік татар і в ході дев'ятнадцятирічної війни розбив Галич-мерського князя Андрія Федоровича.
У січні 1468 рік а рать галицьких князів під начальством князя Семена Романовича Ярославського, який діяв за наказом Великого князя московського Івана III Васильовича, завоювала місто[2].
"Послав на черемису князя Семена Романовича, а з ним багатьох дітей боярських двору свого; і совокупівшеся, вси пойдоша з Галича на Николин день, Грудень 6, і пойдоша ліски без шляху, а зима була велми студена. Тоя ж зими генваря 9, на Хрещення Господнє, рать великого князя прийшов в землю черемісскую, і багато зла учініша мешканця того краю людей ізсекоша, а інших у полон поведоша, а інших ізожгоша; а коні їх і всяку живність, чого не можна з собою имати, то все ізсекоша; а що було живота їх, то все взяша, і повоеваша всю землю ту, а досталь пожгоша, а до Казані за єдиний день не доходили і, возвратівшеся, приидоша до великого князя вси здорові. "
"І була убивства людська велика, і кровьмі поліяся варварська земля; блату і нетрі, і озера і річки намостішаяся черемісскімі кістьми ".
Юр був зруйнований і спалений повністю. Прилегла місцевість була спустошена, залишалася малонаселеній кілька десятиліть. Поступово вона заселялася російськими переселенцями, які заснували поблизу цього місця кілька сіл.
Історія міста Ветлуги[ред. | ред. код]
У першій половині XVII століття правобережжі Ветлуги вже було заселено російськими, де між іншими селами існувала село Шулепнікова Ветлузького волості Костромського намісництва. В 1606 рік у Дозорець Іван Ситін і Михайло Тюхін засвідчили на цьому місці Воскресенський цвинтар і село Щуплікову (в пізніших документах — Щупліно, Щулепніково). В 1637 рік у село була подарована царем Михайлом Федоровичем княжні Мстиславській. З будівництвом в першій половині XVIII століття церкви село отримує нове ім'я: Верхнє Воскресіння.
В 1778 рік у село було куплено дійсним таємним радником Костромським генерал-губернатором Олексієм Петровичем Мельгунова за 8600 рублів разом з усім майном і населенням, що складається з 82 душ чоловіків (рахунок вівся тільки чоловічого населення). За Указом Катерини II від 5 (18) вересня 1778 рік а село було перетворено в Повіт (Росія) Ветлугу (Костромське намісництво, Унженскому провінція ). Сам Мельгунов і попросив для колишнього свого села статус міста.
Але в народі є інша легенда про те, як Верхнє Воскресенське стало містом Ветлугу. Нібито жителі села, затіявши перетворити його в місто, послали делегацію бити про те чолом матінці-імператриці. Прийняв їх Потьомкін, обіцяв задовольнити прохання з умовою, що вони в своїх сільських костюмах і постолах станцюють «російського» перед Катериною. Ветлужане протанцювали на палацовому паркеті, цариця, вдосталь посміявшись, підписала указ про заснування міста Ветлуги. З тих пір пішов вислів «Ветлузького личакарі виплясалі Ветлугу».
Під час Уренського заколоту місто з 29 серпня по 4 вересня 1918 року перебуває під владою заколотників.
Населення[ред. | ред. код]
| 1856[3] | 1897[3] | 1913[3] | 1931[3] | 1939[3] | 1959[4] | 1970[5] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 3000 | ↗5200 | ↗6400 | ↘5900 | ↗8100 | ↗10 016 | ↘9817 |
| 1979[6] | 1989[7] | 1992[3] | 1996[3] | 1998[3] | 1999[8] | 2000[3] |
| ↗10 048 | ↗10 190 | ↗10 200 | →10 200 | ↗10 400 | ↘10 298 | ↘10 200 |
| 2001[3] | 2002[9] | 2003[3] | 2005[3] | 2006[3] | 2007[3] | 2008[10] |
| ↘10 100 | ↘9641 | ↘9600 | ↘9400 | →9400 | →9400 | ↘9386 |
| 2009[10] | 2010[9] | 2011[10] | 2012[11] | 2013[12] | 2014[13] | 2015[14] |
| ↗9413 | ↘8954 | ↗8959 | ↘8800 | ↘8730 | ↘8555 | ↘8503 |
| 2016[15] | 2017[16] | |||||
| ↘8470 | ↗8501 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ветлузький повіт до 1917 року. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ Сколько лет городу Ветлуга?. Архів оригіналу за 21 червня 2017. Процитовано 18 лютого 2017.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Народная энциклопедия «Мой город». Ветлуга (город). Архів оригіналу за 17 червня 2014. Процитовано 17 червня 2014.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Постановление Законодательного Собрания области от 17.06.1999 № 184 «Об установлении формулы расчета суммы единого налога на вмененный доход, значения базовой доходности, повышающих (понижающих) коэффициентов в сфере розничной торговли на территории Нижегородской области». Архів оригіналу за 2 травня 2016. Процитовано 2 травня 2016.
- ↑ а б Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность и размещение населения Нижегородской области. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 30 липня 2014.
- ↑ а б в Нижегородская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2008-2016 годов
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
- ↑ Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
| ||||||||||||||
