Іван III Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван III Васильович.
Иванъ, Васильевъ сынъ
Іван III Васильович.
Гравюра з Космографії А.Теве, 1575 рік
Великий князь Московський
1462 — 1505
Попередник: Василій II Темний
Спадкоємець: Василій III
 
Народження: 22 січня 1440
Москва
Смерть: 27 жовтня 1505
Похований в Архангельському соборі в Москві
Династія: суздальські Юрійовичі
Дружина: 1) Марія Борисівна
2) Софія Фомінічна Палеолог
Діти: сини: Іван, Василь, Юрій, Дмитро, Семен, Андрій
дочки: Елена, Феодосія та Евдокія
Ivan III of Russia 3.jpg

Іван III Васильович (в хрещенні Тимофій; (22 січня 1440 р. — 27 жовтня 1505 р.), також відомий як Іван Великий;— великий князь Московський в (1462–1505). Походив з молодшої на Русі гілки роду Мономаховичів — суздальських Юрійовичів

Іван III був ініціатором розколу Київської митрополії, коли після підписаної унії на Флорентійському соборі заарештував Київського митрополита Ісидора. В 1448 році Іван III скликав в Москві собор підконтрольних єпископів, які без благословення Вселенського патріарха вибрали настоятеля самопроголошеної Московської церкви.

Головною заслугою правління Івана III стало підкорення нових земель навколо Москви. Московія в низці хрестових походів завоювала Новгородську республіку. Головним лозунгом московсько-татарських походів на Великий Новгород був лозунг Івана ІІІ — «примусити новгородців ставити єпископів на Москві». Іван ІІІ підпорядкував Москві сусідні князівства Тверське князівство, Ярославське князівство, Ростовське князівство, Владимирське князівство, Суздальське князівство і частково Рязанське князівство. Залишились незалежними лише Псковське князівство та Рязанське князівство, але і вони не були повністю самостійні.

Весною 1480 вів перемовини щодо зближення з господарем Молдавії Штефаном ІІІ; посередником був князь Михайло Олелькович.[1]

Влітку 1482 р. московський князь Іван ІІІ Васильович відправляє кримському хану Менґлі Ґераю цінні подарунки та значну суму грошей з намовлянням напасти на Литву[2]. Менґлі Ґерай, за цим намовлянням московського князя, вийшов в похід на Київ. 1 вересня він здобув замок, спалив собори і церкви, взяв в полон багато людей. В подарунок князю Івану хан вислав золоті потир та дискос з київського собору святої Софії[2].

У 1492–1497 рр. здійснив з татарами ряд спільних походів на Київщину, Поділля, Волинь і Чернігівщину. 1493 року Менглі-Гірей уже разом з великим князем московським Іваном провели спільний похід на Київ і Київщину.

Після успішних воєн з Великим князівством Литовським в склад Московського князівства увійшли більшість Верховських князівств, Новгород-Сіверський, Чернігів, Брянськ та ще ряд міст (що входили в склад ВКЛ). Також Литва погоджувалась на входження до московського князівства — Новгорода, Пскова, Твері й Рязані. Зі свого боку, Москва — відмовлялась від претензій на Смоленськ та Брянськ, які залишались у складі ВКЛ. Крім того, Великий князь Литовський (з 1492 р.) Олександр Яґеллончик одружився на дочці Івана ІІІ — Олені. Помираючи Іван III передав своєму наступнику в декілька разів більше землі, чим прийняв сам.

Звільнення від влади ординських ханів [Джерело?].

Прийнятий «Судебник» — збірка законів держави та проведений ряд реформ, що були основою помісної системи землеволодіння.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Anna Krupska. Olelkowicz (Aleksandrowicz) Michał (zm. 1481) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. ХХІІІ/4, zeszyt 99.— S. 745–746. (пол.)
  2. а б Івакін Г. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст.

Посилання[ред.ред. код]


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.