Волиця (Сокальська міська громада)
| село Волиця | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Червоноградський район |
| Громада | Сокальська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | Не пізніш як у XVII ст. |
| Населення | 1009 |
| Площа | 2,1 км² |
| Густота населення | 480,48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80080 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°23′29″ пн. ш. 24°20′51″ сх. д. / 50.39139° пн. ш. 24.34750° сх. д.Координати: 50°23′29″ пн. ш. 24°20′51″ сх. д. / 50.39139° пн. ш. 24.34750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
213 м |
| Водойми | річка Білий Стік |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Волиця | |
 Волиця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Воли́ця — село в Україні, у Сокальській міській територіальній громаді Червоноградського району, Львівській області. Кількість населення — 1009 осіб (2001).
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Волиця розміщена в широкій болотистій долині річки Білий Стік, притоки Західного Бугу, за 12 кілометрів на південний схід від Сокаля.
Історія[ред. | ред. код]
На 01.01.1939 у селі Волиця Комарева проживало 1230 мешканців (680 українців-грекокатоликів, 350 українців-римокатоликів, 20 поляків, 150 польських колоністів міжвоєнного періоду у колонії Дуброва і 30 євреїв)[1]. Село входило до об'єднаної сільської ґміни Тартакув Място, яка входила до Сокальського повіту Львівського воєводства.
Будівництво церкви. Парафіяльне життя[ред. | ред. код]
1774 рік. На лівому березі Білого Стоку почали зводити церкву Преображення Господнього. Споруджена з масивних соснових колод, має три бані. Був там прибудований вівтар, при якому священик влітку правив службу Божу. Закінчили будівництво у 1778 році. На мурованій дзвіниці колись висіло сім дзвонів. Найбільший мав ім'я Михайло. Він був найгучніший, його чули за 20 км.
Дзвін сповіщав село в разі пожежі чи іншого нещастя. На початку Першої світової війни, 1914 року австрійська військова влада наказала зняти й заховати Михайла. У 1922 році його знайшли. З такої нагоди в селі влаштували свято. Повернення «Михайла» супроводжували д-р. Теодор Вергун і сокальський декан о. Іван Волосянський. З приходом більшовиків дзвони пограбовано
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Роман Лагно (1977–2015) — український військовик, старший солдат резерву Національної гвардії України, старший кулеметник батальйону імені Кульчицького, учасник російсько-української війни.
- Арсеній Радкевич (1759–1821) — галицький учений-василіянин, професор гебрейської та грецької мов і герменевтики в обох відділах богословського факультету Львівського університету.
Фотографії[ред. | ред. код]
-
Волицька церква, споруджена в 1774—1778 рр. -
Греко-католицька церква, яку будують з травня 2006 р. -
Православна церква, яку будують з травня 2008 р. -
Могила на честь борців за волю України. -
Контора агрофірми «Білий Стік». -
Школа, споруджена у 1979 р. -
Дитячий садок. -
Цвинтар.
.jpg)
.jpg)
,_%D1%86%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 82.
Джерела[ред. | ред. код]
- В. Слободян «Церкви України. Перемиська єпархія». Львів-1998. — 864 с. [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- http://golossokal.com.ua/arxivi-90-tix-rokiv/mogila-sichovix-strilciv-s-volicya.html [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Волиця [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
| |||||||||||