Сокальський повіт
| Округ | Жовківський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Сокаль |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1344,74 км² (1880) |
| Населення | 80 394 (1880) |
| |
| Найбільші міста | Сокаль, Белз |
| Сокальський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
| Воєводство: | Львівське |
| Утворений: | 1920 |
| Населення: | 109 100 (1931) р. |
| Площа: | 1324 км² |
| Густота: | 82 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | Сокаль |
| Міські гміни: | 2 |
| Сільські гміни: | 8 |
| |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
Сокальський повіт (пол. Powiat sokalski)[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР.
Австро-Угорщина[ред. | ред. код]
Утворений 1867 року.
ЗУНР[ред. | ред. код]
У складі Львівського воєводства[ред. | ред. код]
Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
1 січня 1926 р. з гміни (самоврядної громади) Стенятин Сокальського повіту вилучено оселі на розпарцельованій (розділеній) частині фільварку Розалівка і нерозпарцельовану частину та утворено з них самоврядну гміну Станіславівка[2].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 25 березня 1930 . вилучена частина сільської гміни Бишів Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Ряшовичі того ж повіту і воєводства[3].
1 квітня 1930 р. вилучена частина сільської гміни Сілець Белзький Сокальського повіту Львівського воєводства і з неї утворена самоврядна сільська гміна Завоня того ж повіту і воєводства[4].
Розпорядженням міністра внутрішніх справ 10 квітня 1934 р. село Тишиця передане з Сокальського повіту Львівського воєводства до Кам'янецького повіту Тарнопольського воєводства[5]
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ[6] на сільські гміни шляхом об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]
Сільські ґміни[ред. | ред. код]
Кількість:
1920-1926 рр. — 99
1926-1930 рр. — 100
1930-1934 рр. — 102
1934 рр. — 101
1934-1939 рр. — 8
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Період СРСР[ред. | ред. код]
27 вересня 1939 р. територія повіту була зайнята радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію, тому північно-західну частину повіту на лівому березі Бугу і Солокії передали німцям (включена до Грубешівського повіту Дистрикту Люблін Генеральної губернії, в 1944 р. віддана Польщі). Більша частина повіту залишилася за СРСР і 27 листопада 1939 р. включена до новоствореної Львівської області. 17 січня 1940 р. територія повіту поділена на Шевченківський і Сокальський райони.
Пострадянська Україна[ред. | ред. код]
Сьогодні більша частина території колишнього Сокальського повіту входять до складу Сокальського та Радехівського районів Львівщини - колишні міські ґміни Белз та Сокаль, колишні сільські ґміни Корчин, Кристонополь, Пархач, Скоморохи, Тартакув Място, Хоробрув - повністю, ґміна Белз - села Безеїв (колишнє), Ванів, Жужель, Куличків, Низи, Перемислів, Себчів, Цеблів, ґміна Варенж Място - села Варяж, Лешків, Лубнів, Русин.
Населення[ред. | ред. код]
У 1907 році українці-грекокатолики становили 66% населення повіту[7].
У 1939 році в повіті проживало 116 880 мешканців (76 675 українців греко-католиків — 65,57 %, 13 145 українців-латинників — 11,24 %, 10 185 поляків — 8,71 %, 2 870 польських колоністів — 2,45 %, 13 785 євреїв — 11,79 % і 270 німців — 0,23 %)[8].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 109 111 населення ніби-то було аж 42 851 (39,27%) поляків при 59 984 (54,98%) українців, 5 917 (5,42%) євреїв і 136 (0,12%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
- ↑ Dz.U. 1925 nr 106 poz. 754 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 września 1925 r. o utworzeniu samodzielnej gminy wiejskiej pod nazwą "Stanisławówka" w powiecie sokalskim w województwie lwowskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 marca 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Rzeszowice w powiecie sokalskim, województwie lwowskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 marca 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Zawonie w powiecie sokalskim, województwie lwowskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 10 kwietnia 1934 r. o zmianie granic województw: lwowskiego i tarnopolskiego. (пол.)
- ↑ Dz.U. 1934 nr 64 poz. 554 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu sokalskiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. (пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 80-82
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||||||||
