Воронове (Синельниківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Воронове
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Синельниківський район
Рада Василівська сільська рада
Облікова картка Воронове 
Основні дані
Населення 481
Поштовий індекс 52551
Телефонний код +380 5663
Географічні дані
Географічні координати 48°08′47″ пн. ш. 35°15′17″ сх. д. / 48.14639° пн. ш. 35.25472° сх. д. / 48.14639; 35.25472Координати: 48°08′47″ пн. ш. 35°15′17″ сх. д. / 48.14639° пн. ш. 35.25472° сх. д. / 48.14639; 35.25472
Середня висота
над рівнем моря
65 м
Місцева влада
Адреса ради 52551, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с.Василівка-на-Дніпрі,вул.Яворницького,47
Сільський голова Пасько Наталія Володимирівна
Карта
Воронове. Карта розташування: Україна
Воронове
Воронове
Воронове. Карта розташування: Дніпропетровська область
Воронове
Воронове
Мапа
Мапа

Во́ронове — село в Україні, у Синельниківському району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 481 особа. Орган місцевого самоврядування - Василівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Воронове знаходиться на правому березі річки Плоска Осокорівка в місці впадання в неї річки Осокорівка, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Олександропіль, на протилежному березі - село Шевченка (Вільнянський район).

Історія[ред. | ред. код]

Село утворене переселенням мешканців давнього села Олексіївка, що лежало на правому березі Плосої Осокорівка при її усті у Дніпра, яке було затоплене водами Дніпровського водосховища.

Археологія[ред. | ред. код]

Палеолітична стоянка (датується 20 тисячами років тому) відкрито у села Вороновому.

Олексіївський могильник[ред. | ред. код]

У селі Олексіївка (затоплене водами Дніпровського водосховища; було розташоване на лівому березі річки Осокорівка при її впадінні у Дніпро) виявлено ранньослов’янське (антське) поселення (VI—VIII століття) з рештками гончарного виробництва.

Поблизу села знайдений могильник Маріупольського типу дніпро-донецької культури. Було знайдено три тілопокладення, що супроводжувалися металевими прикрасами кола «старожитностей антів». Одне з них було випадково розкрите у 1940 році, ще одне — у 1952, а останнє — розкопане власне О. В. Бодянським у 1953 році.

Ці поховання були пов’язані автором розкопок з «антським» поселенням над Тягинською заборою [1] у села Олексіївка.

Олексіївські поховання поклали початок дискусії про біритуальність поховальної практики носіїв пеньківської культури. Певні відомості є лише про поховання 1953 року, тоді як два інших були описані В. О. Бодянським за словами місцевих селян. Саме тому зарахування їх до кола «антських старожитностей» традиційно вважалося сумнівним уже з часів виходу перших узагальнюючих праць, присвячених пеньківським пам’яткам[2]. Таке скептичне відношення до наявності у пеньківського населення традиції тілопокладання закріплювалося і тим, що на всіх достовірно пеньківських могильниках були зустрінуті лише тілоспалення [3].

Інтернет-посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бодянський, 1953, с. 57—58
  2. Березовець, 1963, с. 201
  3. Березовець, 1969