Вільха (Житомирський район)
| село Вільха | |
|---|---|
 Млин на річці Случ в с. Вільха
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Рада | Романівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040470090069061 |
| Облікова картка | с. Вільха |
| Основні дані | |
| Населення | 730 (2001) |
| Площа | 33,22 км² |
| Густота населення | 2,2 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13030 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°12′02″ пн. ш. 27°41′18″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
218 м |
| Водойми | р. Случ |
| Найближча залізнична станція | Миропіль |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 3-А, смт Романів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13001 |
| Карта | |
  Вільха | |
 Вільха | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ві́льха (раніше також Ульха) — село в Україні, у Романівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 730 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Загальна інформація[ред. | ред. код]
Розташоване на правому березі річки Случ, за 39 км від Романова та 15 км від залізничної станції Миропіль[1].
Населення[ред. | ред. код]
За довідником 1885 року в селі мешкало 490 осіб, налічувалося 38 дворових господарства[2].
Історія[ред. | ред. код]
Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, перебувало в посесії Юревича, сплачувало із 300 дворів 4 злотих і 21 грош до замку та 18 злотих і 24 гроші до скарбу[3].
У другій половині 19 століття — село Баранівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало на річці Случ, при впадінні до неї Козарки, за 95 верст від Житомира. Великий землевласник — Прушинський. Був великий поміщицький палац. Земель поміщицьких — 1 226 десятин, селянських — 405 десятин. Налічувалося 176 ревізьких душ селян та 42 селянських двори.
Була дерев'яна, на кам'яному підмурівку, з дерев'яною дзвіницею, міцна, покрита бляхою, невідомо коли і ким збудована, церква. Землі при церкві — майже 96 десятин. Наділи розміщувалися за 1, 3 і 5 верст. Церковно-парафіяльна школа існувала з 1872 року. До парафії входили села Токарівка (1 верста), Будище (5 верст) і Черніївка (3 версти), сполученню часто перешкоджала річка Случ. Дворів — 129, парафіян — 1 001 особа обох статей, римокатоликів — 331, юдеїв — 54. Церква з 1831 року приписана до парафії в с. Жабориця. Католицька парафія — в Мирополі[4][5].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Баранівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, лежало на річці Случі. Були церковна парафія, заїзд, водяний млин, смоляний завод[2].
У 1906 році село Баранівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 47 версти, від волості 12. Дворів 14, мешканців 971[6].
23 листопада 1921 через Вільху, повертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки[7].
На фронтах Другої світової війни воювали 339 селян, у партизанських загонах — 27, 137 з них нагороджені орденами й медалями, 128 загинули. На їх честь споруджено два пам'ятники.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 5 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,8 тис. га ріллі. Господарство вирощувало льон, картоплю, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. 52 трудівники села нагороджені орденами й медалями СРСР, зокрема свинарка О. М. Лукащук — орденом Леніна. У селі були восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки, медпункт[1].
У 2020 році, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Вільшанської сільської ради Романівського району включено до складу Романівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Вільха, Дзержинський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 247. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 225. (рос. дореф.)
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 130. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Теодорович Н. (1888). с. Ульха // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 218. Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Ulcha // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 782. (пол.)
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 18 червня 2019.
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Вільха [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
| ||||||||