Гайо-Луес (регентство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайо-Луес
Герб
Герб

Координати 4° пн. ш. 97° сх. д. / 4° пн. ш. 97° сх. д. / 4; 97Координати: 4° пн. ш. 97° сх. д. / 4° пн. ш. 97° сх. д. / 4; 97

Країна Індонезія Індонезія
Острів Суматра
Провінція Ачех (провінція)
Столиця Блангкеджерен
Межує з

сусідні нас. пункти
Східний Ачех (регентство), Центральний Ачех (регентство), Наган-Рая (регентство), Південно-Східний Ачех (регентство), Південно-Західний Ачех (реагенство), Ачех-Таміанг (регентство), Langkatd, Південний Ачех (регентство) ?
Внутрішній поділ
  • Blangjerangod[1][2], Блангкеджерен[1][2], Blangpegayond[1][2], Dabun Gelangd[1][2], Kutapanjangd[1][2], Pantan Cuacad[1][2], Piningd[1][2], Puteri Betungd[1][2], Rikit Gaibd[1][2], Terangund[1][2], Teripe Jayad[1][2]
  • Дата заснування 2002
    Площа 5,549.91 км²
    Висота центру 1152 м
    Офіційна мова Ачеська мова, індонезійська мова (Ачех)
    Населення 99,532  
    Густота населення 18 осіб/км²
    Часовий пояс UTC+7
    Телефонний код (+62) 629
    Автомобільний код BL (Ачех)
    GeoNames 8224054
    OSM r8922309  ·R
    Офіційний сайт gayolueskab.go.id
    Гайо-Луес. Карта розташування: Індонезія
    Гайо-Луес
    Гайо-Луес
    Гайо-Луес (Індонезія)
    Гайо-Луес. Карта розташування: Суматра
    Гайо-Луес
    Гайо-Луес
    Гайо-Луес (Суматра)
    Мапа

    Регентство Гайо Луес (індонез. Kabupaten Gayo Lues) — регентство в спеціальному регіоні Ачех в Індонезії. Він розташований на острові Суматра. Регентство було створено в 2002 році відповідно до Статуту UU 4/2002 з північної частини Ачех Тенггара (Південно-Східне Регентство Ачех). Його столиця — Блангкейрен. Регентство займає площу 5 549,91 квадратних кілометрів і має населення 79 560 за переписом 2010 року та 99 532 за переписом 2020 року[3]. Разом із регентством Центральний Ачех і регентством Бенер Меріа тут проживає народ Гайо[4].

    90% жителів заробляють на життя сільським господарством. Продукти включають перець чилі, тютюн, каву та лемонграсс, рибу, рис, свічковий горіх, патакулі, кокос, ваніль, капок, шоколад, цукрову тростину, імбир, гвоздику, касслеверу, куркуму та цукрову пальму[5]. Повідомляється, що лісозаготівля є основною проблемою в регіоні, який є найменш населеним районом провінції з менш ніж 2% від загального населення[6].

    Адміністративні райони[ред. | ред. код]

    Регентство адміністративно поділено на одинадцять округів (кечатамани), перераховані нижче з їхніми територіями та населенням за переписом 2010 року[7] та переписом 2020 року[3]. Таблиця також містить розташування районних адміністративних центрів і кількість сіл (сільських деса та міських келураган) у кожному районі.

    Назва Площа в
    км 2
    Населення
    у 2010 році
    [7]
    Населення
    у 2020 році
    [3]
    Адмін
    центр
    Клк. сіл
    Кута Панджанг 269,53 7330 9,365 Кута Панджанг 12
    Бланг Джеранго 382,42 6,379 7,355 Бунтул Гемуянг 10
    Blangkejeren 166,06 24,434 31,180 Blangkejeren 22
    Путрі Бетунг 996,85 6,607 9,142 Гумпанг 13
    Дабун Геланг 444,71 5,277 6,773 Бадак Бур Джампе 11
    Бланг Пегайон 272,18 5,099 6,406 Сінта Маджу 12
    Пінінг 1350,09 4320 5,112 Пінінг 9
    Рікіт Гайб 264,08 3770 4,525 Бунтул Гемуя 13
    Пантан Куака 295,06 3,481 4,338 кенійська 11
    Терангун 671,80 7,953 9,551 Терангун 25
    Трипе Джая 437,13 4,910 5,785 Реребе 10
    Підсумки 5549,91 79 560 99,532 Blangkejeren 159

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в г д е ж и к л м Aceh Provincial Government Administrative Region Code and Data 2015
    2. а б в г д е ж и к л м Indonesian Minister of Home Affairs Decree Number 050-145 of 2022
    3. а б в Badan Pusat Statistik, Jakarta, 2021.
    4. Library Information and Research Service (2004). The Middle East, abstracts and index. Northumberland Press. Процитовано 20 грудня 2010.
    5. Gayo Lues (PDF). Aceh Investment and Promotion Board. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2011. Процитовано 24 грудня 2010.
    6. Davies, Matthew N. (2006). Indonesia's war over Aceh: last stand on Mecca's porch. Taylor & Francis. с. 45–. ISBN 978-0-415-37239-8. Процитовано 21 грудня 2010.
    7. а б Biro Pusat Statistik, Jakarta, 2011.