Куркума довга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Куркума довга
FleurDeCurcuma1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Zingiberaceae
Рід: Curcuma
Вид: Куркума довга
Біноміальна назва
Curcuma longa
L. 1753
Синоніми
Curcuma domestica Val. 1918
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Curcuma longa
ITIS logo.jpg ITIS: 42394
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 136217
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Curcuma longa

Куркума довга (лат. Curcuma longa) — багаторічна рослина родини імбирних (Zingiberaceae). Батьківщиною куркуми довгої вважають Індію. Обробляють в Індії, Китаї, Індонезії, Японії, Шрі-Ланці, Камбоджі, на Мадагаскарі та Реюньйон, в країнах Карибського басейну. Головний виробник і експортер куркуми на світовому ринку — Індія. Виробництво куркуми в цій країні наприкінці 80-х років досягло 300 тис. т, експорт-17, 5 тис. т.

Ботанічний опис рослини[ред.ред. код]

Куркума — багаторічна трав'яниста рослина. Підземна частина представлена мичкуватим коренем і потовщеними кореневищами, товстішими і більш округлими, ніж в імбиру. На кінцях кореневищ формуються відростки, які називаються пальцями. На кореневищах відростають листки, що утворюють псевдостебло до 60 см заввишки. Листки ланцетоподібні, загострені, світло-зелені. Суцвіття колосоподібне, довжиною до 10-15 см. Квітки блідо-жовті, трубчасті, за будовою дуже подібні з квіткою імбиру. Головна відмінність між ними в тому, що у куркуми довгої у квітці дві безплідні пелюсткоподібні тичинки, а в імбиру лише одна. Плід — коробочка, трьохстулчаста, утворюється дуже рідко.

Особливості вегетації[ред.ред. код]

Рослина теплолюбна і вологолюбна. Найсприятливіші для неї легкі за складом піщані та суглинисті грунти. Реакція грунтового розчину нейтральна або з незначними відхиленнями в той чи інший бік. В дикому вигляді куркума довга виростає на піщаному грунті в рясно зволожених долинах або на схилах пагорбів уздовж східного і західного узбережжя Індії.

Посів та посадка[ред.ред. код]

Агротехніка куркуми довгої така ж, як і імбиру. Розмножують її вегетативним способом — частинами кореневищ. Насіння утворюється дуже рідко. У деяких випадках на ділянках разом з куркумою вирощують ущільнюючі культури — ямс, колоказію та ін. Гарні результати одержують при внесенні гною, а також азотно-калійних добрив. У районах з недостатньою кількістю опадів або з нерівномірним їх випаданням високий ефект дає зрошення.

Збирання врожаю[ред.ред. код]

Кореневища куркуми

Збирання кореневищ починають з пожовтінням листя. Середній їх збір з 1 га становить близько 17 т, а в Індії при внесенні гною і зрошенні він може досягати 28 т/га. Викопані кореневища очищають від землі і дрібних корінців, а потім обробляють окропом. Після сушіння протягом 5-7 днів кореневища робляться дуже твердими, на розрізі блищать (рогоподібна консистенція), тонуть у воді. В Індії для реалізації на внутрішньому ринку таку обробку не роблять, а обмежуються тільки очищенням кореневищ від непотрібних домішок.

Використання рослини[ред.ред. код]

У продаж надходять кореневища різної форми і шматочки циліндричних бічних пагонів. Куркума містить ефірну олію (1,5 — 5,0%), у складі якої є цінгіберен (25%), борнеол та інші терпеноїди. В кореневищах містяться жовті пігменти (2,5 — 4,5%), серед яких — куркумін, який застосовується для фарбування шовку і бавовняного волокна. Куркуму широко використовують як приправу до їжі, барвник для харчових продуктів, в медицині. Олія куркуми застосовується в парфумерії, косметиці, для ароматизації різних страв. В країнах Південно-Східної Азії її широко використовують в релігійних ритуалах.

Дивіться також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]