Імбир садовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імбир садовий
Кореневище імбиру, що використовується як спеція
Кореневище імбиру, що використовується як спеція
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Імбирні (Zingiberaceae)
Рід: Імбир (Zingiber)
Вид: Імбир садовий
Біноміальна назва
Zingiber officinale
Roscoe
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Zingiber officinale
EOL: 987032
ITIS logo.jpg ITIS: 42402
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94328
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Zingiber officinale

Імби́р садови́й (аптечний або лікарський, Zingiber officinale) — однодольна вічнозелена рослина родини імбирних. Часто називається просто імбирем, але цей термін може також посилатися як на рід, до якого належить ця рослина, так і на їстівну частину рослини, що зазвичай використовується як спеція в кулінарії у всьому світі. Хоча ця частина часто вважається корінням, вона є корневищем, тобто горизонтальним підземним стеблом рослини. Корневище імбиру має тривалу історію культивування і походить з Китаю, після чого розповсюдилося на Індію, Південно-Східну Азію, Західну Африку і Вест-Індію.

Синонім:

  • білий корінь.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Імпортується імбир з країн Південної Азії. У цей час вирощується:

На початку XVI століття одним з перших був завезений в Америку і швидко там розповсюдився.

Виробництво[ред.ред. код]

Кореневище імбиру

Імбир виключно городня рослина і в дикому вигляді не зустрічається. До умов вирощування імбир невибагливий, допускає вирощування у домашніх умовах (у горщиках та ящиках).

Властивості[ред.ред. код]

Корінь імбиру має вид круглястих, розташованих переважно в одній площині, пальчасторозділених шматочків. Віддалено нагадує різні фігурки. Залежно від способу попередньої підготовки розрізняють два види імбиру:

  • білий імбир — це заздалегідь вимитий імбир, очищений від поверхневого щільнішого шару;
  • чорний імбир — що не піддався попередній обробці.

Обидва види висушують на сонці. Чорний імбир в результаті володітиме сильнішим запахом і пекучішим смаком. На зламі імбир ясно-жовтого кольору незалежно від вигляду. М'якоть молодого коріння майже біла; чим старіший корінь - тим жовтіший він на зламі.

Найчастіше імбир зустрічається у меленому вигляді. Мелений імбир має вигляд сірувато-жовтого борошнистого порошку.

Застосування[ред.ред. код]

Зріз досить молодого кореня імбиру

Імбир часто застосовується у російській та українських кухнях. Без нього не обходиться жоден рецепт з приготування збитню, квасу, наливки, настоянки, браги, меду, а також пряників, паски та здобних булочок.

Пристрасть додавати імбир до кондитерських виробів, солодких страв, алкогольних і особливо безалкогольних напоїв є інтернаціональною. Льодяники, варення, печиво, кекси, бісквіти, крекери, компоти, пудинги, пиво, лікери практично в кухнях всього світу містять імбир.

У країнах Азії імбир використовують в пресервах з м'яса і птиці, він входить до складу найпоширенішої приправи карі.

Маринований імбир використовують як приправу до суші.

Імбир вживають і як самостійний продукт. У Південно-східній Азії свіжий імбир зацукровують і роблять з нього варення, в Китаї, Індокитаї, Бірмі і в Англії до складу варення з імбиру додають апельсинову шкірку — варення відоме під назвою чоу-чоу.

Мелений імбир в Індії додають в борошно і випускають 4 сорти імбирного борошна з різним процентним вмістом імбиру.

Імбирне пиво виробляється у Англії та США.

Використання імбиру в соусах до м'яса, овочевих і фруктових маринадах характерне для європейської і американської кухонь. У країнах Азії імбир використовується безпосередньо при приготуванні м'яса і свійської птиці. М'ясу імбир надає не тільки аромату, але і робить його м'якшим.

Імбир слід додавати до страв у різний час:

  • до тіста — в процесі замісу, або під кінець;
  • при приготуванні м'яса — за 20 хвилин до готовності;
  • до компотів, киселів, мусів, пудингів та інших солодких страв — за 2—5 хвилин до готовності;
  • у соуси — після закінчення теплової обробки.

Норми закладки імбиру відносно високі — до 1 грама на 1 кілограм тіста або м'яса.

Література[ред.ред. код]

  1. В. В. Похлебкин. Все о пряностях. ISBN 674366


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.