Гай Саллюстій Крисп Пассієн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Саллюстій Крисп Пассієн
Народився невідомо
Помер 47
Країна Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Знання мов латина
Magnum opus oratiod
Посада давньоримський сенатор[d] і консул
Батько Gaius Sallustius Crispusd
Брати, сестри Sallustiad
У шлюбі з Юнія Кальвіна, Доміція Лепіда Старша і Агріппіна Молодша
Діти Sallustia Calvinad

Гай Саллю́стій Крисп Па́ссієн (лат. Gaius Sallustius Crispus Passienus; 8 рік до н. е. — 47 рік н. е.) — політичний діяч ранньої Римської імперії, консул-суффект 27 року, ординарний консул 44 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду Пассієнів. Син Луція Пассієна Руфа, консула 4 року до н. е. Усиновлений Гаєм Саллюстієм Криспом, сином відомого історика. У правління імператора Тиберія вів декілька процесів перед судом центумвірів, за це був отримав статую у базиліці Юлія. Виголосив промову на захист Волузена Катула. З 21 року входив до жрецькі колегії септемвірів епулонів, августалів та титіїв. У 18 році Пассієн став квестором імператора Тиберія. Згодом — у 24 році — Саллюстій обіймав посаду претора, а у 27 році призначено консулом-суффектом.

У 42—43 роках як проконсул керував провінцією Азія. У 44 році став консулом разом з Титом Статілієм Тавром.

Помер у 46 році, отруєний дружиною Агріпіною заради спадщини (200 млн сестерціїв). По смерті отримав державний похорон, а на його надгробному пам'ятнику були зображені коні.

Родина та характер[ред. | ред. код]

Був одружений з Доміцією, тіткою імператора Нерона. Вів у суді її справу проти брата Гнея Агенобарба про повернення грошей. Згодом розлучився з нею і у 41 році одружився з Агріпіною, донькою Германіка й матір'ю Нерона.

Володів величезним статком, зокрема віллою в Тускулумі. Був відомий красномовством і дотепністю, користувався прихильністю всіх імператорів, виявляючи щодо них лояльність. Дружив з Сенекою, який присвятив йому дві епіграми.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Quint. Inst. Or. VI 1, 51; 3, 74; X 1, 24. (лат.)
  • Rudolf Hanslik: Passienus 1. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 4, Stuttgart 1972, Sp. 542. (нім.)