Гай Светоній Паулін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гай Светоній Паулін (11 — після 69) — політичний та військовий діяч ранньої Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Походив з роду вершників Светоніїв. Про батьків мало відомостей. У 41 році був призначений претором до Мавританії. Тут він придушив повстання місцевих племен й замирив у 42 році нещодавно створену провінцію.

Намісник Британії[ред.ред. код]

У 59 році було призначено намісником провінції Британія. Своєю метою Светоній поставив захоплення північної частини острова. Він розпочав війну у сучасному Велсі, рушив до о.Мон (сучасний Англсі). Тут здолавши опір підкорив місцеві племена у 61 році. Подальшому руху римського війська завадило повстання на чолі із Боудікою. У розпоряджені Светонія були XIV Парний та XX Переможний Валеріїв легіони, інші: IX Іспанський — стояв біля Лінкольна, II Августів — біля Глостера.

Светоній рушив на допомогу Камулодуну (сучасний Колчествер), головному місту провінції, та Лондініуму (сучасний Лондон). Туди ж спрямував свій легіон й Квінт Петіллій Церіал, легат IX Іспанського легіона. Легат II Августова легіона, Пеній Постум, відмовився йти на з'єднання із Светонієм. Светоній з невеликим загоном підійшов до Лондініуму, коли дізнався про знищення IX легіона. Римський військовик не мав достатніх сил для захисту Лондініуму, тому відступив до головних римських військ,що призвело до знищення Лондінуму.

Вирішальна битва поміж римлянами на чолі Светонієм (10 тисяч вояків) та бритів на чолі із Боудікою (80 тисяч вояків) біля сучасного містечка Врокстера. У запеклій битві Светоній зламав ворожу потуги, знищивши практично усе військо бритів. Після розгрому основних сил повстанців Светоній почав жорстко придушувати інших невдоволених, чим викликав новий спротив. Зрештою з метою замирення Британії за порадою прокуратора Гая Юлія Альпіна Классіціана імператор Нерон змінив Гая Светонія на іншого намісника.

Подальша кар'єра[ред.ред. код]

У 64 році отримав призначення до Германії. Тут Светоній також суворими щзаходами придушував найменше невдаволення римською владою. Зрештою у 66 році був повернутий до Риму. Цього ж року став консулом-суфектом (разом з Гаєм Лукцієм Телезіном).

Під час громадянської війни 68—69 років підтримував імператора Отона. Біля м.Кремона завдав поразку Авлу Цецині Алієну, військовику Авла Вітеллія. Втім Светоній заборонив переслідувати ворога. Це викликало підозру з боку Отона. Зрештою останній зазнав поразки при Бедріаці. При цьому Светоній потрапив у полон до Вітеллія, який відпустив Паулін в обмін на обіцянку не воювати проти нього. Після цього Гай Светоній вів приватне життя. Подальша доля не відома.

Творчість[ред.ред. код]

Під час служби у Мавританії Светоній став першим римляном, який перетнув Атлаські гори. При цьому Светоній склав опис їх та значної частини Мавретанії. Хоча цей звіт не зберігся, ним користувався Пліній Старший.

Джерела[ред.ред. код]

  • Tacitus, Annales, XIV 31-37
  • Imperial Governor: The Great Novel of Boudicca's Revolt.