Горихвістка сибірська
| Горихвістка сибірська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець сибірської горихвістки
 Самиця сибірської горихвістки
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phoenicurus auroreus (Pallas, 1776) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Motacilla aurorea Pallas, 1776 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Горихвістка сибірська[2] (Phoenicurus auroreus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Східній Азії[3]. Сибірська горихвістка є спорідненою з чорними, китайськими, червоночеревими і, можливо, алашанськими горихвістками, від яких відділилася в ранньому плейстоцені, від 3 до 1,5 млн років надад, на початку четвертинного зледеніння[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14-15 см, вана 11-20 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців під час сезону розмноження лоб, тім'я і потилиця сірі, обличчя і горло чорні. Спина і крила сірувато-коричневі. на крилах помітні білі плями. Груди, живіт і надхвістя руді, хвіст рудий, центральні стернові пера чорнуваті. Під час негніздового періоду і на першому році життя самці мають менш яскраве забарвлення. Самиці мають переважно коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них світлаша. Надхвістя і крайні стернові пера руді, на крилах білі плями. Дзьоб , лапи і очі чорні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[5]
- P. a. leucopterus Blyth, 1843 — поширені від Східних Гімалаїв до Центрального і Східного Китаю. Зимують від східних Гімалаїв до північного Індокитаю;
- P. a. auroreus (Pallas, 1776) — від півдня Центрального Сибіру до Кореї і Манчжурії. Зимують в Японії, на Тайвані та на південному сході Китаю.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сибірські горихвістки гніздяться в Росії (Сибір, Далекий Схід), в Китаї, Північній і Південній Кореї[6]. Взимку вони мігрують до південного Китаю, Японії, В'єтнаму, Лаосу, Таїланду, М'янми, Північно-Східної Індії і Бутану. Сибірські горихвістки живуть в рідколіссях, на узліссях і галявинах, в чагарникових заростях на берегах річок і озер, на краях полів, в парках і садах, поблизу людських поселень. Живляться комахами, ягодами і насінням. Сезон розмноження триває з квітня по серпень, з піком в травні-червні. Гніздяться в заглибині в землі, на дереві, секред скель, на висоті до 1,5 м над землею. Гніздо чашоподібне, робиться з сухої трави, кори, моху і корінців, встелюється м'якою травою, пухом і пір'ям. В кладці від 3 до 6 рожевуватих, білуватих, зеленуватих або блакитнуватих яєць, поцяткованих коричневими плямками. Інкубаційний період триває 16-18 днів. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Phoenicurus auroreus. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 4 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Brazil, Mark (2009). The Birds of East Asia: China, Taiwan, Korea, Japan, and Russia. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-13926-5.
- ↑ Ertan, Kemal Topaç (2006). The evolutionary history of Eurasian redstarts, Phoenicurus. Acta Zoologica Sinica. 52 (Supplement): 310—313. Архів оригіналу за 25 травня 2014.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 04 травня 2022.
- ↑ Bangs, Outram (1932). Birds of western China obtained by the Kelley-Roosevelts expedition. Field Museum of Natural History, Zoological Series. 18 (11): 343—379 — через Internet Archive.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |