Горовиць Володимир Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Горовиць

Володи́мир Самí́йлович Го́ровиць (*1 жовтня 1903, Київ — †5 листопада 1989, Нью-Йорк, США) — український піаніст 20 століття, «король королів піанізму»[Джерело?].

Зміст

Біографія [ред.]

Народився в Києві, в родині відомого, авторитетного та заможного київського інженера Самуїла Горовиця. Родина мешкала в Києві ще з 1850-х років. Підґрунтям заможного життя була діяльність діда піаніста — київського купця 1-ї гільдії Йоахима Горовиця — відомого в Києві мецената.

Перші кроки в музиці маленький Володимир зробив за допомогою матері — Софії Горовиць (Бодик), яка 8 років навчалася в Київському музичному училищі в класі директора училища, видатного викладача-піаніста Володимира Вацлавовича Пухальського, до якого в січні 1913 р. привела свого 10-річного сина Володимира.

За 7 років навчання — спочатку в училищі, а потім в консерваторії — Горовиць неодноразово виступав у так званих «публічних концертах», куди залучали лише найталановитіших учнів. В 1918 р. кілька місяців Горовиць був учнем піаніста Анет Єсипової, а в 1920 р. — став учнем легендарного Фелікса Блуменфельда.

1920 — закінчив консерваторію.

До 1925 р. концертував містами радянської Росії (СРСР). Мав величезний успіх.

Володимир Горовиць за фортепіано.

Разом зі скрипалем Натаном Мільштейном виступав в Москві, Петрограді з першокласними оркестрами.

З жовтня по січень 1924–1925 рр. дав близько 20 концертів у Ленінграді, де зіграв 155 творів.

В 1925 р. емігрує в Європу, де швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст.

З 1928 р. живе в США (1944 року отримав американське громадянство).

1933 — оженився з Вандою Тосканіні, донькою славетного диригента А.Тосканіні.

Практично все життя (з перервами в 1953–1965 та 1975–1981 рр.) В.Горовиць вів активну концертну діяльність.

Репертуар Горовиця надзвичайно широкий — від творів Д.Скарлатті до С.Прокоф'єва, значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра В.Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою.

Взаємини В.Горовиця та радянської влади були трагічними. Після еміграції радянська влада неодноразово погрожує В.Горовицю, в 1930-х роках в концтаборах СРСР загинули брат і батько В. Горовиця. Горовиць відвідав СРСР лише 1986 року, після 61-річної перерви (з тріумфальним успіхом дав концерти в Москві та Ленінграді). Цікаво зауважити, що сестра В.Горовиця, піаністка й педагог Регіна Горовиць, була дружиною відомого українського радянського економіста Овсія Лібермана.

Відзнаки і нагороди [ред.]

В кінці життя В. Горовиць отримав найвищу американську нагороду — Медаль Свободи.

З 1962 по 1989 рр. отримав 24 премії «Гремі».

З 1995 р. в Києві періодично проводиться міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті В.Горовиця.

Дивись також [ред.]

Література [ред.]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Джерела [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Горовиць Володимир Самійлович
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горовиць_Володимир_Самійлович&oldid=12651660