Горовиць Володимир Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Горовиць

Володи́мир Самí́йлович Го́ровиць (*1 жовтня 1903, Київ — †5 листопада 1989, Нью-Йорк, США) — український піаніст 20 століття, «король королів піанізму»[Джерело?].

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Києві, в родині відомого, авторитетного та заможного київського інженера Самуїла Горовиця. Родина мешкала в Києві ще з 1850-х років. Підґрунтям заможного життя була діяльність діда піаніста — київського купця 1-ї гільдії Йоахима Горовиця — відомого в Києві мецената.

Перші кроки в музиці маленький Володимир зробив за допомогою матері — Софії Горовиць (Бодик), яка 8 років навчалася в Київському музичному училищі в класі директора училища, видатного викладача-піаніста Володимира Вацлавовича Пухальського, до якого в січні 1913 р. привела свого 10-річного сина Володимира.

За 7 років навчання — спочатку в училищі, а потім в консерваторії — Горовиць неодноразово виступав у так званих «публічних концертах», куди залучали лише найталановитіших учнів. У 1918 р. кілька місяців Горовиць був учнем піаністки Анет Єсипової, а в 1920 р. — став учнем легендарного Фелікса Блуменфельда.

1920 — закінчив консерваторію.

До 1925 р. концертував містами радянської Росії (СРСР). Мав величезний успіх.

Володимир Горовиць за фортепіано

Разом зі скрипалем Натаном Мільштейном виступав в Москві, Петрограді з першокласними оркестрами.

З жовтня по січень 19241925 рр. дав близько 20 концертів у Ленінграді, де зіграв 155 творів.

В 1925 р. їде на гастролі до Європи, де швидко завойовує популярність як концертуючий піаніст.

З 1928 р. живе в США (1944 року отримав американське громадянство).

1933 — оженився з Вандою Тосканіні, донькою славетного диригента А. Тосканіні.

Практично все життя (з перервами в 19531965 та 19751981 рр.) В. Горовиць активно концертував.

Репертуар Горовиця надзвичайно широкий — від творів Д. Скарлатті до С. Прокоф'єва, значне місце в репертуарі займали також його авторські транскрипції популярних творів. Гра В. Горовиця відрізнялась блискучою віртуозністю та феноменальною технікою.

Взаємини В. Горовиця та радянської влади були трагічними. Після еміграції радянська влада неодноразово погрожує В. Горовицю, в 1930-х роках в концтаборах СРСР загинули брат і батько В. Горовиця. Горовиць відвідав СРСР лише 1986 року, після 61-річної перерви (з тріумфальним успіхом дав концерти в Москві та Ленінграді). Цікаво зауважити, що сестра В. Горовиця, піаністка й педагог Регіна Горовиць, була дружиною відомого українського радянського економіста Овсія Лібермана.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Наприкінці життя В. Горовиць отримав найвищу американську нагороду — Медаль Свободи.

З 1962 по 1989 рр. отримав 24 премії «Гремі».

З 1995 р. у Києві періодично проводиться Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця.

Дивись також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]