Гран-прі Бразилії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бразилія Гран-прі Бразилії
Автодром Жозе Карлуса Пачі
Circuit Interlagos.png
Місце проведення Інтерлагус, Сан-Паулу, SP
Більше всього перемог у Гран-прі:
Пілот Франція Ален Прост (6)
Конструктор Велика Британія Макларен (11)
Останні перегони (2010):
Кіл 71
Довжина кола 4309 м
Дистанція 305 909 м
Переможець
Німеччина Себастьян Феттель Ред Булл - Рено 1:33:11.803
Поул-позишн
Німеччина Ніко Хюлькенберг Вільямс 1:14.470
Найшвидше коло
Велика Британія Льюїс Гамільтон Макларен - Мерседес 1:13.851

Гран-прі Бразилії (порт. Grande Prêmio do Brasil) — один з етапів чемпіонату світу з автоперегонів в класі Формула-1, який проходить на Автодромі Жозе Карлуса Пачі (порт. Autódromo José Carlos Pace, раніше та неофіційно «Інтерлагус») у місті Сан-Паулу, Бразилія.

Історія[ред.ред. код]

Гран-прі Бразилії було вперше проведено на автодромі Інтерлагус у 1972 році. Перше Гран-прі не було етапом чемпіонату світу в класі Формула-1, і лише наступного року воно було включене в офіційний календар. У 1978 році Гран-прі Бразилії було перенесено на автодром Нельсона Піке (порт. Autódromo Internacional Nelson Piquet або «Жакарепагуа») в Ріо-де-Жанейро, тимчасово повертаючись на «Інтерлагус» у наступні два сезони. У 1981 році «Жакарепагуа» став основним місцем проведення Гран-прі Бразилії через проблеми безпеки на 8-кілометровій конфігурації «Інтерлагуса». У 1990 році Гран-прі повернувся на скорочену версію «Інтерлагуса», де і проводиться дотепер. У 2005 році, вперше у своїй історії, Гран-прі Бразилії вирішив долю титулу Чемпіона світу, який дістався Фернандо Алонсо. 2 листопада 2008 року Феліпе Масса став останнім бразильським переможцем Гран-прі, однак його перемоги в останній гонці сезону 2008 не вистачило для здобуття титулу Чемпіона світу, і він програв Льюїсу Гамільтону лише одне очко.

Автодром «Інтерлагус» став місцем проведення одних з найбільш захоплюючих та найпам'ятніших перегонів у сучасній історії Формули-1 та вважається одним з найбільш цікавих та захоплюючих автодромів у каледнарі чемпіонату. Поряд із Спа-Франкоршам, він є особливим у тому, що є одним з небагатьох автодромів з довгою історією в чемпіонаті, які не втратили свого характеру в період адаптації до сучасних вимог до безпеки проведення Гран-прі.

Так, захоплюючою видалася гонка 2003 року, яка принесла першу перемогу в кар'єрі Джанкарло Фізікеллі. Злива перед перегонами та під час них створила проблеми з вибором гуми для багатьох команд, що дозволило слабкій команді Мінарді претендувати на перемогу в гонці єдиний раз за всю історію цієї команди, оскільки вони єдині підготувалися до дощу, однак їхні пілоти зійшли з дистанції. Підступні погодні умови спричинили схід багатьох гонщиків, серед яких був і Міхаель Шумахер, тодішній Чемпіон світу. Цей схід завершив його серію з фінішів у перегонах, яка тривала ще з Гран-прі Німеччини 2001 року. Під час гонки різні пілоти, серед яких Кімі Ряйкконен та Девід Култхард, які виступали за Макларен, посідали першу позицію, і, коли важка аварія Рено Фернандо Алонсо спричинила припинення перегонів, не було відомо, хто став переможцем. На той момент лідирував Фізікелла, обігнавши Ряйкконена; однак переможцем об'явили останнього через те, що за таких обставин переможець визначається за положенням гонщиків за два кола до зупинки перегонів. Це рішення було змінене через декілька днів на засіданні Апеляційного суду ФІА у Парижі, коли були представлені докази того, що Фізікелла двічі перетнув фінішну смугу в якості лідера перегонів перед аварією Алонсо і тому має бути закономірним переможцем.

Гран-прі Бразилії 2001 року запам'яталося вибуховою появою у чемпіонаті Хуана Пабло Монтойї. Колумбійський пілот несподівано обігнав Міхаеля Шумахера на перших колах дистанції та лідирував аж до інциденту, в якому пілот Ероуз Йос Ферстаппен вдарив його болід ззаду та спричинив його схід. Тим не менше, Монтойя виграв Гран-прі Бразилії 2004 року в своїй останній гонці за Вільямс перед переходом у Макларен, завершивши перегони попереду свого майбутнього напарника по команді Кімі Ряйкконена. У тій гонці брати Міхаель та Ральф Шумахери вперше в історії стартували з одного ряду стартового поля.

Автодром Жозе Карлуса Пачі, місце проведення Гран-прі Бразилії.

Фернандо Алонсо став наймолодшим на той час Чемпіоном світу на Гран-прі Бразилії 2005 року, посівши третю позицію позаду переможця гонки Хуана Пабло Монтойї та свого конкурента у суперечці за чемпіонський титул Кімі Ряйкконена, чого виявилося достатньо, щоб виграти чемпіонство за дві гонки до завершення чемпіонату.

У 2006 році, як і у 2004, Гран-прі Бразилії мало честь завершувати чемпіонат. Ця гонка була останньою для Міхаеля Шумахера, який раніше оголосив про завершення кар'єри, однак повернувся до перегонів у 2010 році. Стартувавши з десятої позиції, Шумахер провів дивовижну гонку. Він опустився на 19-у позицію на дев'ятому колі через прокол шини, спричинений легким зіткненням із Джанкарло Фізікеллою під час обгону. Після піт-стопу Шумахер повернувся попереду лідера Феліпе Масси, отже, майже відстаючи на коло, однак обігнав декількох пілотів і у підсумку фінішував четвертим. Однак йому не вистачило цього результату для завоювання свого восьмого титулу Чемпіона світу, оскільки Фернандо Алонсо, якому було потрібно набрати лише одне очко для перемоги у загальному заліку, фінішував другим. Бразилець Феліпе Масса, вигравши поул-позишн, лідирував протягом усієї гонки та здобув свою другу перемогу в кар'єрі на радість бразильських уболівальників.

У березні 2008 року, мер Сан-Паулу повідомив про підписання нового контракту з Берні Екклстоуном про продовження проведення Гран-прі Бразилії. Це дозволить бразильському етапові бути присутнім у календарі чемпіонату до 2015 року. На автодромі уже намічено реконструкцію споруд боксів команд та паддоку.

В останній гонці сезону 2008 Льюїс Гамільтон став новим наймолодшим Чемпіоном світу на Гран-прі Бразилії. На гонку він обрав консервативну стратегію і особливо не ризикував, оскільки для перемоги у загальному заліку йому було достатньо посісти 5-е місце. Однак дощ, що розпочався незадовго до закінчення перегонів, створив непередбачувані проблеми. Спершу, Гамільтон був відкинутий на 5-у позицію німецьким пілотом Тімо Глоком, який вирішив не змінювати гуму на проміжну, як це робила більшість лідерів. За 3 кола до фінішу, Себастьян Феттель також обігнав британця, що означало, що у загальному заліку Гамільтон та Масса матимуть однакову кількість очок, але бразилець матиме на одну перемогу більше. Боротьба між Гамільтоном та Феттелем точилася до самого кінця перегонів, однак у ній вони змогли несподівано обігнати в останньому повороті перед фінішем Тімо Глока, який, перебуваючи на гумі для сухого асфальту, утратив зчеплення з вологою від дощу трасою. Це означало, що хоча Феліпе Масса й виграв перегони, Гамільтон в останній момент виборов п'яте місце, якого йому було достатньо для перемоги у загальному заліку Чемпіонату світу. Фернандо Алонсо на Рено, попередній наймолодший Чемпіон світу, фінішував другим попереду напарника Масси по команді Кімі Ряйкконена та Себастьяна Феттеля з Торо Россо.

Переможці[ред.ред. код]

Багаторазові переможці (пілоти)[ред.ред. код]

Жирним виділено імена пілотів, які ще беруть участь у перегонах Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

Кількість
перемог
Пілот Роки
6 Франція Ален Прост 1982, 1984, 1985, 1987, 1988, 1990
4 Аргентина Карлос Ройтеманн 1972, 1977, 1978, 1981
Німеччина Міхаель Шумахер 1994, 1995, 2000, 2002
2 Бразилія Емерсон Фіттіпальді 1973, 1974
Бразилія Нельсон Піке 1983, 1986
Велика Британія Найджел Менселл 1989, 1992
Бразилія Айртон Сенна 1991, 1993
Фінляндія Міка Хаккінен 1998, 1999
Колумбія Хуан Пабло Монтойя 2004, 2005
Бразилія Феліпе Масса 2006, 2008

Багаторазові переможці (конструктори)[ред.ред. код]

Жирним виділено конструкторів, які ще беруть участь у перегонах Формули-1
Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

Кількість
перемог
Конструктор Роки
11 Велика Британія Макларен 1974, 1984, 1985, 1987, 1988, 1991, 1993, 1998, 1999, 2001, 2005
10 Італія Феррарі 1976, 1977, 1978, 1989, 1990, 2000, 2002, 2006, 2007, 2008
6 Велика Британія Вільямс 1981, 1986, 1992, 1996, 1997, 2004
3 Велика Британія Бребем 1972, 1975, 1983
2 Велика Британія Бенеттон 1994, 1995
Франція Рено 1980, 1982
Австрія Ред Булл 2009, 2010

Переможці за роками[ред.ред. код]

Рожевим позначені перегони, які не були частиною чемпіонату світу з Формули-1

Рік Пілот Конструктор Місце проведення Докладніше
2010 Німеччина Себастьян Феттель Ред Булл - Рено Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2009 Австралія Марк Веббер Ред Булл - Рено Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2008 Бразилія Феліпе Масса Феррарі Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2007 Фінляндія Кімі Ряйкконен Феррарі Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2006 Бразилія Феліпе Масса Феррарі Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2005 Колумбія Хуан Пабло Монтойя Макларен - Мерседес Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2004 Колумбія Хуан Пабло Монтойя Вільямс - БМВ Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2003 Італія Джанкарло Фізікелла Джордан - Форд Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2002 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2001 Велика Британія Девід Култхард Макларен - Мерседес Інтерлагус 4.3 км траса Результати
2000 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1999 Фінляндія Міка Хаккінен Макларен - Мерседес Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1998 Фінляндія Міка Хаккінен Макларен - Мерседес Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1997 Канада Жак Вільньов Вільямс - Рено Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1996 Велика Британія Деймон Гілл Вільямс - Рено Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1995 Німеччина Міхаель Шумахер Бенеттон - Рено Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1994 Німеччина Міхаель Шумахер Бенеттон - Форд Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1993 Бразилія Айртон Сенна Макларен - Форд Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1992 Велика Британія Найджел Менселл Вільямс - Рено Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1991 Бразилія Айртон Сенна Макларен - Хонда Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1990 Франція Ален Прост Феррарі Інтерлагус 4.3 км траса Результати
1989 Велика Британія Найджел Менселл Феррарі Жакарепагуа Результати
1988 Франція Ален Прост Макларен - Хонда Жакарепагуа Результати
1987 Франція Ален Прост Макларен - TAG Жакарепагуа Результати
1986 Бразилія Нельсон Піке Вільямс - Хонда Жакарепагуа Результати
1985 Франція Ален Прост Макларен - TAG Жакарепагуа Результати
1984 Франція Ален Прост Макларен - TAG Жакарепагуа Результати
1983 Бразилія Нельсон Піке Бребем - БМВ Жакарепагуа Результати
1982 Франція Ален Прост Рено Жакарепагуа Результати
1981 Аргентина Карлос Ройтеманн Вільямс - Форд Жакарепагуа Результати
1980 Франція Рене Арну Рено Інтерлагус 8 км траса Результати
1979 Франція Жак Лаффіт Ліж'є - Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1978 Аргентина Карлос Ройтеманн Феррарі Жакарепагуа Результати
1977 Аргентина Карлос Ройтеманн Феррарі Інтерлагус 8 км траса Результати
1976 Австрія Нікі Лауда Феррарі Інтерлагус 8 км траса Результати
1975 Бразилія Карлус Пачі Бребем - Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1974 Бразилія Емерсон Фіттіпальді Макларен - Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1973 Бразилія Емерсон Фіттіпальді Лотус - Форд Інтерлагус 8 км траса Результати
1972 Аргентина Карлос Ройтеманн Бребем - Форд Інтерлагус 8 км траса Результати

Посилання[ред.ред. код]


Гран-прі Формули-1:
Гран-прі сезону Формули-1 2011 року:
Бахрейн | Австралія | Малайзія | Китай | Туреччина | Іспанія | Монако | Канада | Європа | Велика Британія | Німеччина | Угорщина | Бельгія | Італія | Сінгапур | Японія | Корея | Індія | Абу-Дабі | Бразилія
Гран-прі минулих чемпіонатів:

Аргентина | Австрія | Голландія | Інді 500 | Лас-Вегас | Люксембург | Мексика | Марокко | Тихий океан | Пескара
Португалія | Сан-Марино | США | США-Схід | США-Захід | Швеція | Швейцарія | Південна Африка | Франція