Давньоримський міст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алькантарський міст, Іспанія, — шедевр стародавнього мостобудування

Римські мости, побудовані римлянами, були першими великими і витривалими мостами.[1] Давньоримські мости були побудовані з каменю, а як базову структуру мали арку (див. арочний міст). Переважно використовувався бетон, який саме римляни почали першими використовувати для мостів.

Типологія[ред. | ред. код]

Відомі римські мости[2]
Країна Кількість
Міст Фабричіо в Римі, Італія
Римський понтонний міст через нижній Дунай (барельєф)

Як і зі склепінням чи куполом, римляни були першими, хто повністю реалізував потенціал арки для будівництва мостів[3].

Список римських мостів, складений інженером Коліном О'Коннором, має 330 римських кам'яних мостів для дорожнього руху, 34 римських дерев'яних мостів і 54 римських мостів акведуків, значна частина з яких ще стоїть і навіть використовується для у системі доріг[4]. Більш повне дослідження італійського вченого Вітторіо Галліаццо виявило 931 римський міст, переважно з каменю, в 26 різних країнах (у тому числі і колишній Югославії; див. таблицю зліва вище)[5].

Римські арочні мости були, як правило, напівкруглі, хоча були і сегментарні (наприклад, міст Альконетар). Сегментна аркою — це арка, яка менше півкола.[6] Перевагою сегментної арки мосту у порівнянні з напівкруглою є те, що вона пропускає під собою великі обсяги паводкових вод, що запобігає руйнуванню мосту під час повені, а сам міст міг бути більш легкий. Як правило, римські мости мали клиноподібні камені основної арки (voussoirs) одного ж розміру і форми. Римляни будували як мости з однієї арки, так і довгі багатоарочні арки мостів-акведуків, таких як Пон-дю-Гар і Акведук у Сеговії. Майже з початку їх мости мали отвори в опорах для зменшення тиску води на них під час повені, наприклад у мості Фабричіо в Римі (62 до н. е.), одному з найстаріших у світі великих мостів, що досі стоять. Римські інженери були першими і до промислової революції єдиними, які будували мости з бетону, який вони називали Opus caementicium. Зовні мости зазвичай покривались цеглою або тесаним каменем, як міст Алькантара.

Римляни привнесли у будівництво мостів сегментну арку. Лімірській мост на південному заході Туреччини, довжиною 330 метрів, має 26 сегментних арки з середнім співвідношенням прольоту до підйому 5,3:1[7], що дає мосту надзвичайно плаский профіль, який лишався неперевершеними протягом цілого тисячоліття. Траянів міст через Дунай мав дерев'яні сегментні арки з відкритими сводами (які спирались на 40-метрові бетонні опори). Він став найдовшим арочним мостом в історії на наступну тисячу років як в цілому, так і за довжиною окремих прольотів. Найдовший вцілілий міст — Римський міст в Мериді довжиною 790 м.

Форми арок[ред. | ред. код]

Ранні римські арочні мости, під впливом стародавньої ідеї про ідеальну форму кола, часто описують повне коло, де кам'яна арка продовжується під землею. Типовий приклад — міст Фабричіо в Римі. Пізніше, римські кам'яні мости спирались в основному на напівкруглі арки, або, меншою мірою, на сегментні арки.[8][9] Останній варіант має ранню локальну концентрацію в північно-східній Італії, але його зразки можна знайти розкидані по всій імперії, наприклад Лімірський міст, міст Альконетар міст і міст Сан-Лоренцо.

Крім того, зрідка з'являється ряд інших форм арок, але в деяких випадках не може бути виключена пізніша деформація. Пізньоантичний міст Карамагара є раннім прикладом використання стрілчастих арок[10].

Типові характеристики[ред. | ред. код]

Виміри типової сегментної арки Лімірського мосту, Туреччина

За класифікацією «Траянус»[11]:

  • Багато мостів були більше 5 метрів в ширину
  • Більшість з них мають легкий нахил по поверхні
  • Багато мають руст
  • Кам'яна кладка має перемінні шари вздовж та поперек
  • Камені пов'язані ластівчиними хвостами або металевими скобами
  • Камені мають заглибленням для закріплення інструментів для утримування

Приклади[ред. | ред. код]

Видатні досягнення римського мостобудування див. перелік стародавніх архітектурних рекордів.
Міст у Пон-Сен-Мартен (Валле-д'Аоста), Італія

Збудований 142 р. до н. е. міст Емілія, пізніше названий «Понте Ротто» (Зламаний міст), — найстаріший римський кам'яний міст в Римі, Італія.

Найбільшим римським мостом був Траянів міст через нижній Дунай, збудований Аполлодором Дамаським, який залишався протягом понад тисячоліття найдовшим мостом, як в плані загальної довжини, так і довжини окремого прольоту. Більшу частину часу прольоти були на висоті не менше 2 м над дзеркалом води.

Прикладом будівництва тимчасових військових мостів є два Рейнські мости Цезаря.

Великі подолані річки[ред. | ред. код]

Римські інженери побудували мости кам'яними арками  або частково дерев'яні мости з кам'яними опорами через всі великі річки їх Імперії, крім двох: через Євфрат, яка лежала на кордоні з суперниками Римської Імперії — іранськими імперіями, і через Ніл, найдовшу річку в світі, яка була перетнута мостом наприкінці 1902 англійською старою Асуанською плотиною.[12]. Хоча існує припущення, що в Асуані римський міст існував.

Найбільшими річками, через які римлянами були перекинуті постійні мости, є Дунай і Рейн, дві найбільші європейські річки на захід від євразійських степів. Нижній Дунай перетинали принаймні два (Траянів міст і Костянтинів міст), а середній та нижній Рейн — чотири різні мости (Римський міст в Майнці, Рейнські мости Цезаря, Римський міст в Кобленці, Римський міст в Кельні). Для річок з сильною течією і щоб дозволити швидкий рух армії, часто використовувались і понтонні мости[13]. 

З огляду на повну відсутність записів про існування мостів через великі річки до сучасності[14], римське мостобудування мабуть не мало аналогів у світі аж до 19-го століття.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (O’Connor, 1993, с. 1)
  2. ↑ (Galliazzo, 1994, с. 2 (Indice)). Огляд Галліаццо виключає пізньоримські та візантійські споруди.
  3. ↑ Robertson, D.S.: Greek and Roman Architecture, 2nd edn., Cambridge 1943, p.231: «The Romans were the first builders in Europe, perhaps the first in the world, fully to appreciate the advantages of the arch, the vault and the dome.»
  4. ↑ Colin O'Connor: «Roman Bridges», Cambridge University Press 1993, p. 187ff. ISBN 0-521-39326-4
  5. ↑ Galliazzo, Vittorio (1994), I ponti romani. Catalogo generale, Vol. 2, Treviso: Edizioni Canova, ISBN 88-85066-66-6, cf. Indice
  6. ↑ Beall, Christine (1988). Designing the segmental arch (PDF). ebuild.com. Процитовано 8 травня 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  7. ↑ Colin O'Connor: «Roman Bridges», Cambridge University Press 1993, p. 126 ISBN 0-521-39326-4
  8. ↑ (Galliazzo, 1995, с. 429–437)
  9. ↑ (O’Connor, 1993, с. 171)
  10. ↑ (Galliazzo, 1995, с. 92, 93 (fig. 39))
  11. ↑ Траянус [Архівовано 28 травня 2008 у Wayback Machine.] — спроба ідентифікувати римські мости, побудовані в Римській Іспанії
  12. ↑ (O’Connor, 1993, с. 193–202 (Appendices A and B))
  13. ↑ (O’Connor, 1993, с. 133–139)
  14. ↑ (Fernández Troyano, 2003)

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fuentes, Manuel Durán: La construcción de puentes romanos en Hispania, Xunta de Galicia, Santiago de Compostela 2004, ISBN 978-84-453-3937-4
  • Fernández Troyano, Leonardo (2003), Bridge Engineering. A Global Perspective, London: Thomas Telford Publishing, ISBN 0-7277-3215-3
  • Galliazzo, Vittorio (1995), I ponti romani, т. Vol. 1, Treviso: Edizioni Canova, ISBN 88-85066-66-6
  • Galliazzo, Vittorio (1994), I ponti romani. Catalogo generale, т. Vol. 2, Treviso: Edizioni Canova, ISBN 88-85066-66-6
  • Gazzola, Piero (1963), Ponti romani. Contributo ad un indice sistematico con studio critico bibliografico, Florence
  • O’Connor, Colin (1993), Roman Bridges, Cambridge University Press, ISBN 0-521-39326-4

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давньоримські мости
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давньоримський_міст&oldid=34807373