Римська Іспанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Римська Іспанія

Римська Іспанія або просто Гіспаніа (лат. Hispania) у античні часи - латинська назва Іберійського півострова, яку також пізніше використано для позначення римської провінції чи пізніше Діоцеза.

Поразка карфагенян під час Другої Пунічної війни у 210 р. до н. е. відкрила шлях до встановлення римського панування на півострові, проте кельтібери у центральній його частині та на півночі чинили опір ще майже два століття, а повстання у піренейські частині Іспанії відбувалися у весь час римського панування.

Тим не менш Іспанія стала важливою частиною Римської імперії. На Піренейському півострові народилися чотири римських імператора (найвідоміші з них: Траян, Адріан), письменник і філософ Сенека. Найсильнішим вплив римлян був у південній частині півострова (сучасних Андалусії і південній Португалії і на північному сході (в районі сучасної Каталонії), хоча баски, наприклад, так і не були повністю романизовані.

Римляни розділили півострів на Іспанію Дальню та Іспанію Ближню, а при імператорі Августі Іспанія була розділена на 3 провінції: Тарраконску Іспанію, Лузітанію і Бетику. При імператорі Діоклетіані Іспанія увійшла в однойменного Діоцезу, що складається вже з 6-и провінцій: Бетіка, Лузітанія, Картахена, Галісія, Тарраконськая провінція і Тангітанська Мавританія.

На початку V ст. іспанські провінції були завойовані вандалами і свевами, а пізніше вестготами, що заснували тут свої держави. Таким чином Іспанія виявилася однією з перших областей, відторгнутих варварами від Римської імперії.