Детто Маріано
| Детто Маріано | |
|---|---|
| Detto Mariano | |
|
| |
| Детто Маріано у 1971 році | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | італ. Mariano Detto |
| Дата народження | 27 липня 1937 |
| Місце народження | Монте-Урано, Італія |
| Дата смерті | 25 березня 2020 (82 роки) |
| Місце смерті | Мілан, Італія |
| Причина смерті | коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)[1] |
| Роки активності | 1958—2020 |
| Громадянство |
 Італія |
| Національність | італієць |
| Професія |
композитор, аранжувальник, пісняр, піаніст, музичний продюсер, видавець |
| Інструменти | піаніно |
| Мова | італійська |
| Жанр | поп-музика |
| Псевдоніми | Detto Mariano |
| Колективи | I Ribelli |
| Лейбл | Clan Celentano, Fantasy, Dischi Ricordi, CBS |
| dettomariano.it | |
 Файли у Вікісховищі | |
Детто Маріано (італ. Detto Mariano; справжнє ім'я Маріано Детто; 27 липня 1937, Монте-Урано — 25 березня 2020, Мілан, Італія) — італійський композитор, аранжувальник, пісняр, піаніст, музичний продюсер і видавець.
Співпрацював з низкою артистів, найвідомішими з яких є Адріано Челентано, Аль Бано, гурт «I Camaleonti», Маріо дель Монако, Міна і Лучіо Баттісті, ставши одним з найвідоміших італійських аранжувальників. Деякі пісні, з аранжуванням Детто Маріано, увійшли в історію італійської поп-музики. Він також написав музику для багатьох успішних пісень і саундтреків.
Біографія[ред. | ред. код]
Початок[ред. | ред. код]
Мати майбутнього композитора Детто Маріано, яка народилася в травні 1915 року, під час Першої світової війни, отримала ім'я «Гверра» (іт. «Guerra»), що в перекладі з італійської означає «Війна». Пізніше ім'я було змінено на «Гера» (незважаючи на те, що всі родичі звали її Еддою) Анібальді; її батько, Мікеле, був органістом-любителем, він же і викладав Маріано з дитинства перші уроки музики. В переддень Різдва 1943 року, у віці шести років, під час нічної меси, Маріано вперше зіграв у храмі церковну музику.
У 1946 році сім'я переїхала по роботі в Турин, де жила на горищі на вулиці Карло Альберто, 41. У столиці П'ємонту Маріано допомагав своєму батькові в роботі шевцем, продаючи разом з матір'ю взуття на місцевих ринках.
Після декількох років перерви у музичних вправах, Маріано випадково у 14 років вперше зіграв на піаніно під час шкільної поїздки (раніше він завжди грав на фісгармонії). З цього моменту, переконавши батька взяти напрокат піаніно, він знову почав грати; окрім цього, він не нехтував і навчанням, здобувши вищу освіту в області бухгалтерського обліку.
У 1958 році Маріано вперше увійшов у світ поп-музики: його фактично як піаніста найняв туринський співак Руді Ансельмо. Саме разом з Ансельмо, текстярем, і ліриком Ріккардо Беллато Маріано почав писати свої перші пісні.
У 1960 році Маріано був змушений перервати свою музичну діяльність у зв'язку з призовом на військову службу, яку він провів у казармах 7-ї артилерійської частини Турина.
Адріано Челентано і Клан[ред. | ред. код]
Під час військової служби Маріано зустрів новобранця Адріано Челентано, який на той час був відомим співаком, після цього у нього з ним зав'язалися дружні стосунки. Челентано запропонував йому приєднатися клавішником до гурту-супроводу його виступів «I Ribelli», з цієї причини після закінчення військової служби Маріано переїхав в Мілан. Потім він працювати піаністом і аранжувальником гурту під час живих виступів Челентано (на концертах він відтворював аранжування, написані Еціо Леоні і Джуліо Лібано для лейблу «Jolly», де записувався Челентано).
Коли співак та пісняр Челентано вирішив створити власний лейбл запису музики «Клан Челентано» («Clan Celentano»), Детто Маріано зробив на той час сміливий крок, ставши офіційним аранжувальником лейблу: першим його твором на цій посаді стала пісня «Sei rimasta sola», яка мала великий успіх.
Потім Маріано почав аранжувати записи, зроблені іншими артистами студії «Клан», серед яких Рікі Джанко, Дон Бакі, гурт «La ragazza del Clan», Джино Сантерколе тощо; також він працював для супутніх з «Кланом» лейблами, таких як «Ciao! Ragazzi» і «Fantasy», створюючи аранжування до перших записів таких артистів, як Іко Черутті, Аль Бано, Гвідоне і Піладе.
З квітня 1962 року по грудень 1967 року Маріано був аранжувальником всіх записів артистів «Клану»; він також організував живі виступи артистів на різних музичних заходах того часу, наприклад: на фестивалі в Сан-Ремо, дискотеці «Un disco per l'estate», «Фестивальбарі», Міжнародній виставці естрадної музики у Венеції.
У той же час Маріано продовжує свою діяльність як композитор, а іноді і як автор текстів пісень; він також займався створенням саундтреків (першою з яких стала однойменна платівка, що містила музику до фільму «Якийсь дивний тип» 1963 року, де головну роль виконав Челентано).
Співпраця з Доном Бакі[ред. | ред. код]
Між 1961-м і 1973-м роками в результаті тісної співпраці між Доном Бакі (він же Альдо Капоні) і Детто Маріано з'явилися такі пісні, як «L'immensità», «Canzone», «Casa Bianca», «Un sorriso» і багато інших. У 1990 році Дон Бакі подав на Маріано в суд, вимагаючи повного авторства пісень. 11 березня 2009 року Верховний касаційний суд остаточно відхилив позов Дона Бакі, вважаючи його повністю необґрунтованим.
Після Клану, наступна кар'єра композитора й аранжувальника[ред. | ред. код]
У 1968 році через сильні розбіжності у відносинах між Доном Бакі і Адріано Челентано, Маріано залишає «Клан» і починає працювати з артистами, пов'язаними з іншими лейблами звукозапису, такими як «EMI», «CBS», «Dischi Ricordi» й іншими. Саме цього часу, на лейблі «Numero Uno» розпочалася його співпраця з піснярем Лучіо Баттісті. Маріано створив аранжування майже до всіх пісень Баттісті, серед яких: "Mi ritorni in mente, «Acqua azzurra, acqua chiara», «Fiori rosa, fiori di pesco».
Завдяки лейблу «Dischi Ricordi», у Маріано з'явилася можливість працювати з такими виконавцями, як Боббі Соло («Gypsy» і «Siesta»), Мільва («Un sorriso») і «Equipe 84» («Tutta mia la città»); поза цим лейблом він співпрацював з гуртом «Chameleons» (записав пісні «L'ora dell'amore», «Applausi» і альбом «Vita d'uomo»). Після переходу Маріано в лейбл «Voce del Padrone» («EMI»), він не лише працював з Аль Бано (записав пісню «Nel sole»), але й став свідком шлюбу цього співака з Роміною Павер. На цьому ж лейблі він також працював з дуже молодим співаком Едоардо Беннаті для синглу «Marylou» / «La fine del mondo», який вийшов на платівці у 45 обертів.
Сімдесяті роки: повернення в Клан[ред. | ред. код]
У вересні 1971 року, через чотири роки, Маріано відновив відносини з «Кланом Челентано»: з цього моменту він на постійній основі працює у цій студії.
До цього періоду відноситься така знаменита пісня Челентано «Prisencolinensinainciusol». Пісні, аранжування до якої створив Маріано, вдалося потрапити в чарти США (де вона посіла 70 сходинку).
Ці роки перебування Маріано у студії були дуже творчо насиченними для нього: він складав саундтреки, реалізувавши, серед іншого, такий проект Челентано, як «Юппі-Ду» 1974 року.
Інші справи[ред. | ред. код]
У 1975 році Маріано продюсував LP для відомого тенора Маріо дель Монако, для якого він аранжував пісню «Un amore so grande» і склав пісню «My first angel», яку пізніше заспівав і Клаудіо Вілья.
Після знайомства з Ренато Рашелем, для якого він створив аранжування до пісні «Sì, buonasera» (відразу очолила чарти), Маріано разом з цим співаком та римським артистом Діно Верде брав участь у створенні музичної комедії «У роті НЛО» («In bocca all'ufo»), яка з успіхом пройшла спочатку в Театрі «Сістіна» у Римі, а потім і по всій Італії протягом сезону 1979—1980 років.
Також у 1979 році Маріано почав діяльність як композитор тематичних пісень для мультфільмів, включаючи «Mazinga», «Temple e Tam Tam», «Judo Boy», «Gundam», «Astroganga», «Piccola Lulu», «I bon bon di Lilly». Також він написав два сингли для співачки Крістіни Д'Авени, «Il grande sogno di Maya»/«Rascal — Il mio amico orsetto» і «Le avventure della dolce Katy»/«Lo strano mondo di Minù», які так само стали саундтреками до мультфільмів.
Цього періоду Маріано заснував свій свій власний лейбл під назвою «CLS». Після «CLS Records» він заснував ще один лейбл, «Meeting Music». Перший (розташовувався в Мілані за адресою П'яццетта Паттарі 1/3, а потім — на Віале Саботіно 2) під керівництвом Піно Чанчйозо займався прямим розподілом творів серед оптових продавців, а другим був підпорядкований лейблу «Ricordi» (зі штаб-квартирою на Віа Берше 2 в Мілані), під керівництвом Паскуале Ідзо.
Окрім цього, у вісімдесятих роках Маріано працював над створенням саундтреків до телепередач, включаючи «Drive In» і «Due assi per un turbo».
Вісімдесяті і дев'яності роки: кіно[ред. | ред. код]
Наприкінці сімдесятих років Маріано увійшов у світ кіно, як кінокомпозитор, першою роботою з його саундтреками став фільм «Рататаплан» 1979 року, режисера Мауріціо Нікетті.
У вісімдесятих роках він склав, віддиригував і спродюсував серію саундтреків до таких фільмів, як «Ось рука», «Приборкання норовистого», «Спагеті опівночі» і «Токсична любов».
2000-ні роки[ред. | ред. код]
У 2005 році Маріано виграв перший, другий і третій призи на спеціальному конкурсі «поезій з оригінальною музикою» під назвою «Biennale della Poesia», що проходив у «Палаці кіно» в Венеції, в якому брали участь такі актори, як Арнольдо Фоа, Нандо Гадзоло, Ремо Джіроне й інші.
У 2006 році композитор був нагороджений «Золотим левом за кар'єрні заслуги» разом з Тоні Ренісом, Аль Бано, Едоардо В'янелло та став єдиним музикантом, удостоєним нагороди «Золота гондола», яка до цього моменту надавався тільки співакам.
У липні 2007 року Маріано отримав «Премію за життєві досягнення» на сьомому Гран-прі «Corallo Città di Alghero».
Детто Маріано також був музичним видавцем (створив компанію «Detto Music») і засновником лейблу «Love», який потім був пейменований на «CLS».
9 вересня 2011 року Детто Маріано, також відомий як Альфонсо, став почесним громадянином Поджо-Бустоне, де народився Лучіо Баттісті, під час фіналу присудження «Премії Поджо-Бустоне».[2]
У травні 2013 року Маріано отримав медаль «Beato Angelico per il Rinascimento» під час подвійного концерту, який проходив в церкві Санто-Стефано-аль-Понте у Флоренції. Протягом вечора він представив пісню «Ieri, Oggi Sempre» (написану до ювілею 2000 року), виконавши її з колективом з 8 хорів (близько 300 хористів) та Симфонічним оркестром «Maberliner» з Пістої, заснованого диригентом Ріккардо Чіррі.[3] Також у виконанні пісні взяли участь оперна співачка-сопрано Мартіна Ферраріні і диригент Неєміа Хантер Браун.
Смерть[ред. | ред. код]
Детто Маріано помер в Мілані в ніч на 25 березня 2020 року у віці 82 років після двотижневої госпіталізації в реанімації через COVID-19.[4] Він був похований у сімейному склепі на міланському кладовищі Маджоре.[5]
Дискографія[ред. | ред. код]
Альбоми[ред. | ред. код]
- 1963 — Uno strano tipo (Clan Celentano, ACC 40000, LP)
- 1975 — Dedicato a... (CGD, 65748, LP)
- 1980 — Ratataplan (CAMCAM, AMP 224, LP)
- 1980 — Qua la mano (Fonit Cetra, LPX 85, LP)
Сингли[ред. | ред. код]
- 1978 — Ave Maria di Schubert/Dear mr. Man (CLS, MDF 002, 7")
- 1980 — Ho fatto splash I/Ho fatto splash II (CAM, AMP 231, 7")
Композитор[ред. | ред. код]
| Рік | Пісня | Виконавець | Автор тексту | Автор музики |
|---|---|---|---|---|
| 1958 | Sono pazzo di te | Руді Анселмо | Ріккардо Беллато | Детто Маріано |
| 1961 | Ciao amore | Адріано Челентано | Ріккардо Беллато | Детто Маріано і Адріано Челентано |
| 1961 | 200 all'ora | I Ribelli | інструментал | Детто Маріано |
| 1961 | Enrico VIII | I Ribelli | інструментал | Детто Маріано |
| 1963 | Alle nove al bar | I Ribelli | Могол і Джино Сантерколе | Детто Маріано і Джорджо Бенаккіо |
| 1964 | Terribilmente | Луї Ді Маджо | Мікі Дель Прете і Дон Бакі | Детто Маріано і Дон Бакі |
| 1965 | Quando il sole scenderà | Іко Черутті | Мікі Дель Прете і Алессандро Коломбіні | Детто Маріано |
| 1965 | Quanti ragazzi | Ізабелла Йанетті | Мікі Дель Прете і Дон Бакі | Детто Маріано і Адріано Челентано |
| 1965 | Ma con chi | Solidea | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Детто Маріано і Адріано Челентано |
| 1966 | La mia ciccia | Лоренцо Пілат | Лучано Беретта і Мікі Дель Прете | Детто Маріано і Лоренцо Пілат |
| 1966 | Io punto tutto su di te | The Bachelors | Лучано Беретта і Мікі Дель Прете | Детто Маріано і Адріано Челентано |
| 1967 | L'immensità | Дон Бакі, Джонні Дореллі і Negramaro (2005) | Могол і Дон Бакі | Детто Маріано і Дон Бакі |
| 1967 | Torno sui miei passi | Адріано Челентано | Лучано Беретта і Мікі Дель Прете | Детто Маріано |
| 1967 | Non sono Frank Sinatra | Лоренцо Пілат | Лучано Беретта і Мікі Дель Прете | Детто Маріано і Лоренцо Пілат |
| 1967 | Le vitamine | Тео Теоколі | Мікі Дель Прете і Дон Бакі | Детто Маріано і Адріано Челентано |
| 1968 | Canzone | Дон Бакі, Адріано Челентано і Мільва | Дон Бакі | Детто Маріано і Дон Бакі |
| 1968 | Un minuto e non di più | Мілена Канту | Ріккардо Праделла | Детто Маріано |
| 1969 | Cominciava così | Equipe 84 | Мауріціо Ванделлі | Детто Маріано і Мауріціо Ванделлі |
| 1969 | Acqua di mare | Роміна Павер | Віто Паллавічіні | Детто Маріано і Аль Бано |
| 1970 | Uno qualunque | Джуліана Вальчі | Оскар Авогадро | Детто Маріано |
| 1970 | Quel poco che ho | Аль Бано | Лучано Беретта | Детто Маріано і Аль Бано |
| 1971 | Due occhi chiari | Роміна Павер | Роміна Павер | Детто Маріано і Роміна Павер |
| 1973 | Battista | Уголіно | Уголіно | Детто Маріано і Джузеппе Каппеллетті |
| 1973 | Il robot | Уголіно | Уголіно | Детто Маріано і Джузеппе Каппеллетті |
| 1975 | Anna Anna | La Quinta Faccia | Детто Маріано | Детто Маріано |
| 1975 | Una donna | La Quinta Faccia | Детто Маріано | Детто Маріано |
| 1977 | Amarti, volerti, pensarti | Клаудія Морі | Антоніо Бальдуччі | Детто Маріано |
| 1977 | Una vita diversa | Camaleonti | Детто Маріано | Тоніно Кріпецці |
| 1979 | Il mio primo angelo | Маріо Дель Монако | Андреа Ло Веккйо | Детто Маріано |
| 1979 | Ratataplan | Раффаелла Карра | Детто Маріано | Детто Маріано |
| 1979 | Figli di Giove | Galaxy Group | Детто Маріано | Детто Маріано |
| 1981 | Non te ne andare via | Маріо Дель Монако | Детто Маріано | Детто Маріано |
| 1982 | Io senza te non vivo | Джузеппе Ді Стефано | Андреа Ло Веккйо | Детто Маріано |
Аранжування[ред. | ред. код]
Фільмографія[ред. | ред. код]
Кінокомпозитор[ред. | ред. код]
- 1968 — Четверта стіна
- 1975 — Юппі-Ду
- 1976 — Гола принцеса
- 1976 — Живи веселіше, розважайся з нами
- 1979 — Рататаплан
- 1979 — Субота, неділя та п'ятниця
- 1979 — Милий
- 1980 — Цукор, мед та перчик
- 1980 — Ось рука
- 1980 — Приборкання норовистого
- 1980 — Дружина у відпустці... коханка в місті
- 1980 — Моя дружина — відьма
- 1981 — Найкрутіший
- 1981 — Ас
- 1981 — Манолеста
- 1981 — Вбивство в китайському ресторані
- 1981 — Спагеті опівночі
- 1981 — Круасани з вершками
- 1981 — Попка і сорочка
- 1982 — Багаті, дуже багаті ... насправді в одних трусах
- 1982 — Акапулько, перший пляж ... зліва
- 1982 — Будинок з привидами
- 1982 — Виключно правдиво
- 1982 — З печаттю
- 1983 — Токсична любов
- 1983 — Вуличний кат
- 1984 — Сільський хлопець
- 1985 — Мій брат приїхав
- 1986 — Буркотун
- 1986 — Універмаги
- 1986 — Юпі — Успішна молодь
- 1986 — Вбивця все ще з нами
- 1987 — Головоріз
- 1990 — Тут був замок з сорока собаками
Актор[ред. | ред. код]
- Суперпограбування в Мілані (1964)
- Юппі-Ду (1975)
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Autori Vari (a cura di Gino Castaldo), Enciclopedia della canzone italiana, editore Armando Curcio, 1990; alla voce Mariano Detto, di Enzo Giannelli, pagg. 1001—1002
- Sergio Cotti, Adriano Celentano 1957/2007 — 50 anni da ribelle, Editori Riuniti, 2007
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.repubblica.it/spettacoli/musica/2020/03/25/news/e_morto_detto_mariano_ha_composto_canzoni_per_celentano_mina_e_battisti-252266075/
- ↑ FINALE DEL «PREMIO POGGIO BUSTONE 2011» [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] premiopoggiobustone.com Процитовано 4 червня 2021
- ↑ Maberliner Symphony Orchestra. Архів оригіналу за 12 agosto 2014. Процитовано 11 agosto 2014.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=sì(довідка) - ↑ Ivan Zingariello (25 marzo 2020). Addio al maestro Detto Mariano, arrangiatore dei successi di Celentano e Battisti e di colonne sonore. www.spettacolo.eu.
- ↑ Comune di Milano. app di ricerca defunti "Not 2 4get".
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
- Детто Маріано на сайті IMDb (англ.)
- Детто Маріано [Архівовано 23 серпня 2010 у Wayback Machine.] на сайті Discogs
|
