Джадидизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джадидизм (від «усуль джедід» («новий метод»)) — метод навчання, у широкому розумінні «обновленство», просвітницький рух народів ісламського Сходу, заснований І. Гаспринським. Ця реформа суттєво змінила суть та структуру початкової освіти в багатьох мусульманських країнах, характер її став більш світським.

Суть реформи[ред.ред. код]

Реформа ввела нову систему навчання в традиційних мусульманських навчальних закладах (мектебе і медресе). Гаспринський запропонував вивчати рідну грамоту не літеро­складальним методом, а звуковим у якому одній літері відповідав окремий звук. Це дозволяло пройти тодішній курс навчання за два-три роки замість семи. За рахунок цього з'являвся час для засвоєння інших важливих навчальних предметів, зокрема для поглибленого вивчення основ мусульманського права, шаріату.

Підтримка реформи[ред.ред. код]

Широкому поширенню новаторських ідей та планів щодо джадидистських заходів, у мусульманській уммі («спільноті») сприяла благодійність. Саме за рахунок коштів жертводавців створювались джадидистські навчальні заклади, фінансувалися заходи, які популяризували джадидизм. Для поширення своїх ідей новометодники видавали численні підручники та посібники, рівень яких відповідав стандартам світової педагогіки. Були спроби видання й періодики.

Вплив реформи[ред.ред. код]

Ці «нові методи навчання» знайшли своє використання не тільки у Криму, а й у Татарстані, Казахстані, Башкортостані, Таджикистані, Туркменістані, Узбекистані, Азербайджані, Туреччині, Північній Персії та у Китайському Туркестані. Ця реформа сприяла тому, що якість навчання у таких мектебе наближалася до найкращих зразків ісламських початкових навчальних закладів, отримала права жіноча освіта.

Діяльніть джадидистів сприяла формуванню новітньої тюркомовної літератури народів Російської імперії на межі ХІХ-ХХ ст. Поширення перекладів світової класики та художніх творів російської літератури давало змогу тюркомовним письменникам знайомитися з досягненнями світової літератури. Для формування національної свідомості й створення умов для самоосвіти, стали розвиватися народні читальні та публічні бібліотеки з широким доступом читачів.

Джадидисти розуміли значення науково-технічного прогресу європейської цивілізації, який на їх думку, був заснований на використанні нових знань та набутого інтелектуального потенціалу. Проте вони вважали, що для мусульман через особливості їх культури, релігії та етики, засвоєння цього досвіду може бути лише частково прийнятним. Обновленці запропонували мусульманам, вивчаючи науково-технічний досвід Заходу, зберігати етичні, конфесіональні та культурні особливості Сходу.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ганкевич В. Ю. Ісмаїл Бей Мустафа Оглу Гаспринський (1851–1914) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету — Випуск XIV — Запоріжжя: Просвіта, 2002.
  • Гладун В. О. Правова просвіта мусульман як спосіб виховання у працях Ісмаїла Гаспринського // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009. с. 18-­25.
  • Богданович І. О. Роль газети «Терджиман» у пропаганді реформаторських процесів у мусульманській громаді Російської імперії (1883–1905 рр.) — Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, Запоріжжя — 2002