Казанське ханство
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Казанське ханство (тат. Казан ханлыгы; Російська: Казанское ханство) було середньовічною татарською державою, яка зайняла територію Волзької Булгарії 1438—1552. Ханство розтошовувалось на теренах сучасних Татарстану, Марій Ел, Чувашії, Мордовії, частини Удмуртії і Башкортостану; його столицею було місто Казань.
Зміст |
[ред.] Географія і населення ханства
Волга, Кама і В'ятка були головними річками ханства, а також і головними торговими шляхами. Більшість населення були казанськими татарами (тобто Булгарами прийнявшими іслам і татарську мову). Більшість населення не вважало себе татарами; багато хто називався просто мусульманами або «Казанцями.» Іслам був державною релігією.
Місцеве феодальне дворянство, складалось з етнічних болгар, але судочинство казанських ханів і охоронці були з степових татар (половців, і пізніше ногайців), що мешкали в Казані.
Населення ханства складалось з татар-мішар, чувашів, марійців, мордви, удмуртів, башкир, комі. Мішари перекочували на ці терени за часів Золотої Орди і поступово асимілювали місцевих фіномовних мордву і буртасів. Їхньою територією управляли колишні степові татари. Деякі мішари ніколи не управлялися Казан'ю і підкорялись Касимовському ханству або Московії.
Більшість території ханства було вкрито лісами, і тільки південна частина була степовою. Більшість населення степу були кочовиками ногайцями, вони іноді визнавали владу Казанського хана, але частіше робили набіги на дехкан татар і чувашів. Пізніше ногайці відкочували і на ці терени прийшли Калмики. Чуваші, татари, росіяни спорудили захисні стіни, щоб охороняти південну межу.
Російські джерела вказують, що в Казанському ханстві використовувалося як мінімум п'ять мов. Перш за все була татарська мова, зокрема середній діалект казанських татар (колись мусульманських булгар) і західний діалект мішар (колись степові татари, що говорили кіпчацькою). Його записана форма (Давньотатарська мова) була державною мовою. Чуваська мова є нащадком булгарської мови, розмовною у поган-чувашів. Булгарська мова також сильно вплинула на середній діалект татарської мови. Інші три мови: (марійська мова, мордовська мова і башкирська мова), також розвинулись з булгарської і кіпчацької.
[ред.] Економіка
Міське населення ханства виробляло керамічні, дерев'яні і металеві вироби, шкіру, броню, плуги і коштовні камені.
Головні міста були Казань, Арськ, Кюкетау, Кашан, Галі, Алат і Кьорі. Торгівля йшла з Центральною Азією, Кавказом, і Росією. У 16-му сторіччі, Росія стала головним торговим партнером Казані, і ханство увійшло в економічну систему Москви. Головні ринки були Ташак Базар в Казані і острів Маркіз на річці Волга.
[ред.] Соціальна систиема
Казанське ханством як державою керував хан. В своїх діях він спирався на рішення та поради уряду (дивану). Дворянство мало поділ на bäk (беків),ämir (емірів) та мурз. Військові мали поділ на uğlan (уланів), багадірів, içki (ічків). Мусульманське духівництво також відігравало значну роль. і мали поділ на säyet (сеїдів), şäyex (шейхів), qazí (казі), і імамів. Духівництво займалось судовою справою, і тримали медресе і мектеби (школи).
Більшість населення були кара халік (чорні люди): вільне мусульманське населення, яке жило на державній землі.[1] Феодальні землі здебільшого оброблялись çura (кріпосними). Військовополонені зазвичай продавалися до Туреччини або Центральної Азії. Також вони продавалися в межах ханства як раби (qol) і використовувались на феодальних землях, щоб стати çura пізніше. Не мусульманське населення ханства мало сплачувати ясак.
[ред.] Адміністрація і військова справа
Ханство мало поділ на 5 daruğa: Алат, Arça (Арша), Gäreç (Гярек);, Cöri (Кьорі) і Nuğay (Нуджай). Термін daruğa перекладається як «напрям». Вони замінили «князівства», з яких ханство утворилось. Деякі феодальні владарі інколи пробували оголосити незалежність від Казані, але такі спроби негайно присікалися.
Військо ханства, складалося з добровольців, ханської гвардії і дворянського війська. Кількість війська не була постійною, коливаючись з 20 до 60 тисяч бійців. Часто, солдати з ногайців і кримчаків воювали за казанських ханів. Для захисту стін Казані використовувалася вогнепальна зброя (пищаль).
[ред.] Культура
В цілому культура Казанського ханства походить від культуру Волзької Булгарії і є результатом її розвитку. В культурі шляхетних верств населення також були присутні елементи культури Золотої Орди.
Велика частина міського населення були грамотні. Великі бібліотеки були в мечетях і медрессе. Казань була центром науки і теології.
Хоча мусульманський вплив переважав, світська література також розвивалася. Найвидатніші давньотатарською мовою були поети Möxämmädyar (Мохаммед'яр), Ömmi Kamal, Möxämmädämin, Ğärifbäk, та Qolşärif. Мохаммед'яр був засновником казанської поезії, і його вірші були дуже популярні.
Місто Булгар було релігійним центром, але також економічним і політичним з 1430-их.
Архітектура ханства характеризується білокам'яним мурування та деревяною різьбою.
[ред.] Історія
Колишні території Волзької Булгарії (Казанський улус або Казанське князівство), знову змогли отримати незалежність під час розпаду Золотої Орди у XV сторіччі. Князівство було напівнезалежним і підтримувало династію булгарських правителів. Засновником ханства був Улу-Мухаммед. Це сталося у 1437 або 1438, коли він прийняв на себе звання хана і узурпував казанський трон з деякою допомогою від місцевого дворянства. Передачу влади від місцевої булгарської династії до Мухаммедів завершив його син Махмуд у 1445.
Вся історія ханства була пронизана громадяською смутою і боротьбою за трон. Хани мінялися 19 разів за 115 років.
[ред.] Рання історія
Дивись також Російсько-Казанські війни
Протягом правління Улу-Мухаммеда і його сина Махмуда, казанські війська зробили набіги на Московію і підвладні їй землі декілька разів. Васи́лій II, зазнав поразки в битві біля Суздаля, і був вимушений виплатити данину Казанському ханові.
У липні 1487, Великий Князь Московський Іван III зайняв Казань і посадив маріонеткового правителя, Мухаммед-Аміна, на казанський трон. Після цього, Казанське ханство стало Московським протекторатом і російським торговцям дозволялося торгувати вільно всюди на його території. Прихильники об'єднання з Османською імперією і Кримським ханством спробували, зпровокувати повстання (у 1496, 1500, і 1505), але без особливого успіху.
У 1521, Казань звільнилася від впливу Москви, уклавши договір взаємної допомоги з Астраханським ханством, Кримським ханством і Ногайською ордою. Об'єднані сили хана Мухамед Герая і його Кримських союзників напали на Московію і захопили більш ніж 150,000 полоненних. Російські хроніки зафіксували близько сорока нападів Казанських ханів на Російські території (переважно регіони Нижнього Новгорода, Мурома, В'ятки, Володимира, Костроми, Галича) в першій половині 16-го сторіччя.
[ред.] Завершальні десятиліття
Зближення з Кримським ханством турбувало промосковські елементи Казанського ханства, і деякі з цих дворян провокували повстання 1545. Результатом стало падіння Сафа-Герая. Московські прибічники, Шах-Алі, зайняли трон. Наступного року, Москва спробувала підкорити Казань, але спроби були невдалими.
З допомогою ногайців, Сафа-Герай повернувся на трон. Він знищив 75 дворян, а решта його опозиції втекла до Росії. У 1549 він помер, і його 3-річний старший син Утямиш-Герай був визнаний ханом. Його регентом і де-факто правителем ханства була його матір Сююмбіке.
У той час родичі (зокрема Девлет I Ґерай) Сефа-Гераю були в Криму. Їх запрошенню на Казанський престол протидіяла велика частина дворянства. Відносини ж з Росією продовжували погіршувати. Група роздратованих дворян на початку 1551 запросили Івана Грозного втрутитись.
Шах-Алі зайняв казанський трон, до лютого 1552. Землі на схід від Волги (Го́рна сторона́) були віддані Росії. Утямиш-Герай, разом з його матір'ю, був відправлений до московської в'язниці. Антимосковські елементи в Казанському уряді заслали Шах-Алі і запросили Астраханського хана Ядегар Мухаммеда, разом з ногайцями на допомогу.
[ред.] Падіння
Казань взяли в облогу. Війська Івана Грозного діяли спираючись на російську фортецю Свіяжськ. У серпні 1552, росіяни завдали поразки татарам, спалили Арськ і деякі фортеці. Через два місяці облоги і руйнування стін Казанського кремля 3 жовтня, росіяни увійшли у місто. Деякі захисники зуміли втекти але більшість було вирізано. Ядегар Мухаммед був посаджений у в'язницю і населенню було влаштоване різанину. Казанські хроніки повідомляють про близько 110,000 загиблих, цивільних і військових, і про звільнення 60,000 — 100,000 полонених росіян, які були в ханстві.
Після падіння Казані, його території як наприклад Удмуртія і Башкортостан приєдналися до Росії без конфлікту. Адміністрація ханств була знищена, промосковська і нейтральна шляхта залишились на своїх землях, а інших татар було потім переселено далеко від річок, доріг і Казані. Вільні землі передані у власність росіян чи іноді проросійських татар. Православні єпископи як наприклад Патріарх Гермоген насильницьки хрестили багатьох татар.
[ред.] Опір
До 1556, частина населення продовжувала чинити опір Російському уряду. У Чалім і Мішатамаці був сформований бунтівний уряд. Але ногайці під головуванням Галі Акрама продовжили напади на селян і коаліція була зруйнована. Після придушення повстання, керманичів бунтівників стратили.
Після закінчення війни розпочалась русифікація і навернення у християнство татар. Термін Казанське царство використовувся до 1708 коли була утворена Казанська губернія.
Під час смутного часу була спроба відновити Казанське ханство, але спроба була придушена російськими військами під головуванням Кузьми Мініна.
[ред.] Примітки
- ↑ Чорний «колір» в тюркській культурі позначав «низьке» неблагородне походження
