Дискретне логарифмування на еліптичній кривій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В цьому випадку розв'язком рівняння є

Дискретне логарифмування на еліптичній кривій — розв'язування рівняння відносно за відомих і , де  — точки, що належать еліптичній кривій і є зашифрованим повідомленням і початковою точкою відповідно[1]. Інакше кажучи, це метод злому системи безпеки, заснованої на даній еліптичній кривій (наприклад, російський стандарт ЕП ГОСТ Р 34.10-2012), та знаходження секретного ключа.

Історія[ред. | ред. код]

Еліптична криптографія відноситься до асиметричної криптографії, тобто шифрування відбувається за допомогою відкритого ключа. Вперше цей алгоритм 1985 року незалежно запропонували Ніл Коблиць[en] та Віктор Міллер[en][2]. Це було обґрунтовано тим, що дискретний логарифм на еліптичній кривій виявився складнішим від класичного дискретного логарифму на скінченному полі. Донині немає швидких алгоритмів зламу повідомлення, зашифрованого за допомогою еліптичної кривої, у загальному випадку. Вразливості таких шифрів пов'язані переважно з низкою недоліків при доборі початкових даних[3].

Вступ[ред. | ред. код]

Метод ґрунтується на зведенні дискретного логарифму на еліптичній кривій до дискретного логарифму в скінченному полі з деяким розширенням поля, на якому задано еліптичну криву. Це значно полегшує задачу, оскільки існують досить швидкі субекспоненційні алгоритми розв'язування дискретного логарифму, які мають складність , або -алгоритм Полларда зі складністю , розроблені для скінченних полів[4].

Теорія[ред. | ред. код]

Нехай  — еліптична крива, задана у формі Веєрштраса, над скінченним полем порядку :

Припустимо, що коефіцієнти такі, що крива немає особливостей. Точки кривої разом із нескінченно віддаленою точкою , яка є нульовим елементом, утворюють комутативну групу, записувану адитивно, тобто для . Також відомо, що якщо  — скінченне поле, то порядок такої групи за теоремою Гассе задовольнятиме рівняння .

Нехай  — підгрупа точок , визначених над . Отже,  — скінченна комутативна група. Візьмемо точку , що породжує циклічну групу порядку . Тобто [1].

Задача обчислення дискретних логарифмів полягає в тому, щоб для цієї точки знайти таке, що .

Завдання обчислення дискретних логарифмів у скінченному полі полягає в такому. Нехай  — примітивний елемент поля . Для даного ненульового знайти таке, що [5].

Нехай НСК та розширення поля таке, що містить підгрупу кручення , ізоморфну , тобто . Відомо, що таке розширення існує[6]. З цього випливає, що для деякого . У цьому випадку виконуватиметься така теорема, що дозволяє перейти до дискретного логарифму в розширеному скінченному полі[5]:

Теорема[ред. | ред. код]

Нехай задано точку таку, що . Тоді складність обчислення дискретних логарифмів у групі не вища від складності обчислення дискретних логарифмів у .

Щоб скористатися цією теоремою, необхідно знати степінь розширення поля над і точку , для якої [5].

Випадок суперсингулярної еліптичної кривої[ред. | ред. код]

Для суперсингулярної кривої , і легко знайти, при цьому . Це 1993 року встановили Альфред Менезес[en], Окамото Тацуакі та Скотт Ванстоун[en]. У статті вони описали ймовірнісний алгоритм обчислення допоміжної точки , середній час роботи якого обмежено поліномом від [3].

Загальний випадок[ред. | ред. код]

Нехай  — максимальна підгрупа порядок елементів якої є добутком простих множників . Таким чином, і , де ділить і . При цьому (в разі , під знаходження точки можна адаптувати метод для суперсингулярних кривих[5]). Нехай  — найменше натуральне число, для якого виконується .

Теорема[ред. | ред. код]

Нехай НСК . Тоді і, якщо відомий розклад на прості множники, то є ймовірнісний алгоритм обчислення точки , для якої . Середній час роботи алгоритму дорівнює операцій у полі для деякого сталого і .

У випадках, коли НСК , алгоритм працює надто повільно, або не працює зовсім[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Семаев И. А. О вычислении логарифмов на эллиптических кривых. — Дискрет. матем., 1996. — Т. 8, вип. 1 (21 квітня). — С. 65–71.
  2. Jeffrey Hoffstein, Jill Pipher, Joseph H. Silverman. An Introduction to Mathematical Cryptography. — Springer. — 530 с.
  3. а б Menezes A., Okamoto T., Vanstone S.,. Reducing elliptic curve logarithms to logarithms in a finite field. IEEE. — Trans. Inform. Theory, 1993. — 21 квітня. — С. 1639—1646.
  4. Don Johnson, Alfred Menezes, Scott Vanstone. The Elliptic Curve Digital Signature Algorithm (ECDSA). — Certicom Research, Canada. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
  5. а б в г д Семаев И. А. К вопросу о сведении вычисления дискретных логарифмов на эллиптической кривой к вычислению дискретных логарифмов в конечном поле. — Дискрет. матем., 1999. — Т. 11, вип. 3 (21 квітня). — С. 24–28.
  6. Silverman J. H. The Arithmetic of Elliptic Curves. — Springer, Berlin, 1986. — 522 с.

Література[ред. | ред. код]

Теорія
Історія