Діалекти уйгурської мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Уйгурська мова характеризується різноманіттям діалектів та говорів. Усі вони, незважаючи на певні розбіжності між собою, насамперед у вимові, взаємозрозумілі.

Є різні класифікації діалектів уйгурської мови. Але майже всі вони зводяться до існування в уйгурській мові трьох основних груп говорів, або діалектів — центрального, південного (хотанського) та східного (лобнорського). Свої класифікації запропонували лінгвісти Е. Р. Тенішев, Р. Ф. Ган та М.Османов.

Поширення набула класифікація Е. Р. Тенішева:

Центральний діалект Турфанський говір (Турфан)
Кучарський говір (Куча)
Аксуйський говір (Аксу)
Кашгарський говір (Кашгар)
Яркендський говір (Яркенд)
Південний діалект Хотанський діалект (Хотан)
Східний діалект Лобнорський діалект (Лобнор)

Р. Ф. Ган центральний діалект поділив далі на північну та південну гілки, і включив до першої таранчинський (таранчі),ілійський (Ілійський край) та хамійський (Хамі) говори, а до південної  — тарімський (Тарім), доланський (долани), артушський (Атуш) і могульський говори (могули), при цьому зберігши класифікацію Е. Р. Тенішева. Він також зарахував до південної гілки центрального діалекту черченський (Черчен) і чарклицький (Чарклик) говори.

Надалі було сформовано точнішу класифікацію діалектів та говорів уйгурської мови.

Центральний діалект Північна гілка Урумчинський говір (Урумчі)
Ілійський говір (Ілійський край)
Таранчинський говір (таранчі)
Турфанський говір (Турфан)
Кумульський говір (Кумул)
Південна гілка Кашгарський говір (Кашгар)
Доланський говір (долани)
Атушський говір (Атуш)
Тарімський говір (Тарім)
Могульский говір (могули)
Кучарський говір (Куча)
Яркендський говір (Яркенд)
Аксуйський говір (Аксу)
Південний (хотанський) діалект Гілка № 1 Гумський говір (Гума)
Гілка № 2 Ечинський говір (Ечі)
Каракашський говір (Каракаш)
Гілка № 3 Керійський говір (Керія)
Чірський говір (Чіра)
Нійський говір (Нія)
Черченський говір (Черчен)
Хотанський говір (Хотан)
Східний діалект Лобнорський діалект (Лобнор)

Класифікація діалектів та говорів уйгурської мови Е. Р. Тенішева заснована на чотирьох ознаках: якість фонеми / я /, метафонія, приголосна асиміляція і сполучення дієслів у майбутньому часі.

В основу сучасної літературної уйгурської мови покладено центральний діалект, що охоплює три домінуючі говори: турфанський, ілійський та кашгарський, а також багато говорів місцевого значення: урумчинський, кумульський, карашарський, кучарський, корлинський, аксуйський, яркендський, атушський. Центральним наріччям розмовляє приблизно 90% уйгуромовного населення, у той час двома іншими діалектами користується відносно невелика частина уйгурів.

Норма вимови у літературній мові закріплена за говором ілійських (кульджинських) уйгурів, а літературний стандарт базується переважно на дуже близькому говорі Урумчі.

Стандартні варіанти[ред.ред. код]

Існує два стандартні варіанти уйгурської мови:

Перший стандартний варіант мови, що використовується у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, базується переважно на урумчинському говорі центрального діалекту. Тоді як, середньоазійський варіант заснований в основному на семиріченському говорі, що є похідний від ілійського говору центрального діалекту, а в меншій мірі — на ферганському говорі, дуже близькому до кашгарського говору того ж діалекту.

Відмінності між двома нормативними мовами лежать насамперед в орфографії. Стандартна сіньцзян-уйгурська мова для письма використовує арабський алфавіт (Uyghur Ereb Yéziqi), у той час як стандартна середньоазіатська — кирилічну абетку (Uyghur Siril Yéziqi). Розбіжності у лексиці між обома стандартами обумовлені зовнішніми адстратними впливами китайської і російської мов на територіях відповідно Сіньцзян-Уйгурського автономного району і республік Середньої Азії (Казахстані, Киргизії і Узбекистані).

Посилання[ред.ред. код]