Урумчі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Урумчі
乌鲁木齐 Wū-lǔ-mù-qí ئۈرۈمچی
Хмарочоси в Урумчі
Хмарочоси в Урумчі
Основні дані
Країна КНР КНР
Регіон Сіньцзян-Уйгурський автономний район
Населення 2 081 834 (2003)
Площа міста 10,989 км²
Поштові індекси 830 000
Телефонний код 991
Географічні координати Координати: 39°28′ пн. ш. 75°59′ сх. д. / 39.467° пн. ш. 75.983° сх. д. / 39.467; 75.983
Міська влада
Веб-сторінка http://www.urumqi.gov.cn/
Мер міста Шократ Закір

Урумчі (уйгурська: ئۈرۈمچی , кит. 乌鲁木齐; Піньінь:Wūlǔmùqí)). Найбільше місто в північно-західному Китаї, що вельми динамічно розвивається, з населенням понад 2,1 млн, столиця Сіньцзян-Уйгурського автономного району (СУАР). Урумчі є найвіддаленішим від моря великим містом у світі. Розташований на північних схилах Тянь-Шаню. У промисловості переважають нафтова, текстильна і металургійна галузі. Також в Урумчі розташований найбільший в Китаї центр вітряної енергії. Урумчі розташоване на залізниці Алмати—Пекін (Ланьчжоу-Синьцзянська залізниця). За 25 кілометрів від міста розташований зоопарк Урумчі.

Топоніміка[ред.ред. код]

Чисельність назв міста пояснюється в першу чергу багатством його історії, культури, релігійної і етнічної картини регіону СУАР. Китайський вплив в цьому нетрадиційно китайському регіоні був сильний з кінця 5 століття від Р. Х.: так імператори династії Тан доклали всі зусилля для заснування тут міста Лунтай, як головного податкового центру Північного Великого Шовкового шляху. Все ж сам регіон сучасного Урумчі залишався традиційно уйгурськими (тюркськими) теринами, хоча і розташовувався на перетині багатьох культур. Після проникнення в регіон ісламу в кінці 10 — початок 11 століття, китайський вплив сильно слабшає, і потім починає посилюватися лише на початку 18 століття. Так, в 1763 р., коли формальні кордони китайських володінь досягли південного берега озера Балхаш, місто Лунтай, що розрослося, отримує свою китайську назву Діхуа, тобто «освіта». 1 лютого 1954 року місто отримало і свою сьогоденну китайсько-уйгурську назву Урумчі, що в перекладі з древньо-монгольського означає «прекрасне пасовище». Статус столиці Східного Туркестану остаточно закріпився за містом в 1884 році.

Географічне положення[ред.ред. код]

Географічне положення Урумчі незвичайне і зафіксоване в Книзі рекордів Гіннеса: це найвіддаленіше від моря велике місто у світі: найближче узбережжя світового океану розташовується за 2500 км. (1400 миль) від Урумчі.[Джерело?]

Рельєф в межах міста і його околиць носить складний характер. Центр міста розташований на території оазиси, з одного боку затиснутого між засніженим піком Богдо (Східний Тянь-Шань), а з іншого — великим солоним озером на сході, на півдні він облямований горбистою, порослою сосновим лісом місцевістю, а також переміжними сільськогосподарськими полями і піщаними дюнами Джунгарії. Загальна площа міста — 10 989 км².

Клімат[ред.ред. код]

Клімат в Урумчі — різко-континентальний, відрізняється великою суворістю. Місто розташоване в смузі внутрішньоконтинентальних степів і пустель в середньому на висоті 800 метрів над рівнем моря. Середні температури липня + 24 °C (75 °F), січня −16 °C (3 °F). Літо спекотне, сухе, зими — холодні, морозні, малосніжні. Середньорічна температура + 5,4 °C (41,7 °F), середньорічна кількість опадів — 273 мм.

Населення[ред.ред. код]

Населення міста за даними на 2002 р. становило 2,081 млн мешканців, або 10 % населення СУАР. У средньоазіатському регіоні це друге за розмірами місто після Ташкенту з населенням понад 2,3 млн осіб (1999 рік, оцінка), за яким слідує Алма-Ата з 1,3 млн (2006, оцінка) і Бішкек 0,9 млн. Населення Урумчи почало нестримно зростати лише з кінця 1960-х, коли в регіоні була розгорнута масова урядова кампанія по переселенню сюди китайців(ханьців) зі східних регіонів країни з метою інтеграції регіону в культурне і мовне середовище титульного народу КНР, що сильно нагадувало радянські програми освоєння цілинних земель Середньої Азії і Казахстану. Враховуючи величезний людський потенціал КНР, ця програма вдалася навіть більшою мірою, і привела до істотної зміни етнічної картини міста і регіону. Якщо раніше Урумчі був невеликим уйгурським селищем, то тепер це справжній китайський мегаполіс.

За результатами перепису 2000 року в сучасному етнічному складі міста абсолютно переважають китайці — 1-3 покоління вихідців зі сходу країни 75,3 % (1,567 млн осіб), найбільшою меншиною в місті є тюркомовні уйгури, проте вони складають всього 12,8 % населення міста (266 тис. осіб), далі слідують дунгані (8,0 % або 166 тис.), казахи (2,3 % або 48 тис. осіб), інші 1,6 % (33 тис. осіб), серед яких є і ойрати (калмики); 2.603 росіян (0,13 %) і 767 татар (0,04 %). Все ж, етнічний склад міста нетиповий для СУАР в цілому, де уйгури становлять 45,2 %, китайці 40,6 %, казахи 6,7 %, дунгані 4,6 %, інші 2,9 %. У релігійному плані серед жителів міста більшість — атєїсти (в основному китайці), на другому місці по поширенню стоїть іслам, сповіданий уйгурами, дунганами і казахами (всього біля чверті населення міста). Істотно змінилася в порівнянні з серединою минулого століття і мовна ситуація: у місті абсолютно переважає китайська мова без знання якого тюркомовним уйгурам і казахам важко просуватися по службових сходах. Саме представники цих національностей відчувають себе знедоленими в сучасному СУАР через що в середовищі уйгур виникають радикальні ісламські течії за свободу СУАР і виході із складу КНР. Проте, більшість вивісок в місті двомовні — на китайською і уйгурською, виконані китайськими ієрогліфами, арабською вязью і частенько латиницею (піньінь), особливо на рекламних вивісках. В Урумчі також виходять декілька газет і журналів калмицькою, працюють радіо- і телепередачі. Серед іноземних мов найбільше поширення мають російська і англійська.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Саме місто має поділ на 8 округів і один район:

  • Тянь-Шаньський округ (天山区: Tiānshān Qū)
  • Сайбахський округ (沙依巴克区: Shāyībākè Qū)
  • Тоутунхейський округ (头屯河区: Tóutúnhé Qū)
  • Шуймогоуський округ (水磨沟区: Shuǐmógōu Qū)
  • Хиншийський округ (新市区: Xīnshì Qū)
  • Донгшанський округ (东山区: Dōngshān Qū)
  • Дабанченський округ (达坂城区: Dábǎnchéng Qū)
  • Урумчійський район (乌鲁木齐县: Wūlǔmùqí Xiàn)

Економіка[ред.ред. код]

Урумчі — головне і практично єдине велике індустріально розвинене місто СУАР, що забезпечує 64,5 % його валового регіонального продукту. Також Урумчі — головний центр вжитку і роздрібної торгівлі в регіоні, на який в 2004 році довелося 33,9 % роздрібного звороту регіону, хоча в Урумчі проживає лише 10 % населення регіону. При цьому, незважаючи на всю динамічність свого розвитку і спеціальні програми пекінського уряду по освоєнню «дикого заходу», ВВП на душу населення в місті залишається більш ніж скромним: 2 850$ з розрахунку на душу населення на рік за даними 2004 року, для порівняння по КНР в цілому цей показник становив 5 040$ на рік, в Казахстані 7 800$ на рік, в РФ близько 10 100$ на рік. Урумчі є головним центром здобуття і перерозподілу державних дотацій, направлених на розвиток Сіньцзяна.

Транспорт[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]