Ендемізм у ссавців

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ендемізм у ссавців характерний перш за все для материкових або острівних територій і ділянок, обмежених біотичними, кліматичними або геологічними бар'єрами. Ендеміками в цьому сенсі маються на увазі ті види ссавців, ареал яких обмежений строго певною територією. Найбільшу кількість ендемічних видів відзначено в наступних країнах: Індонезія (201 ендемік з 436 видів місцевої теріофауни), Австралія (198 з 252), Мексика (140 з 450), США (101 з 428), Філіппіни (97 з 153), Бразилія (96 з 394), Китай (77 з 394), Мадагаскар (77 з 105) , Папуа Нова Гвінея (57 з 214), Перу (45 з 344), Індія (44 з 316)[1].

Ендемізм на рівні надрядів[ред. | ред. код]

Ендемізм на рівні рядів[ред. | ред. код]

Майже всі ряди ссавців представлено у крайньому разі на двох континентах. Однак є й ендемічні ряди, тобто з найбільш обмеженим діапазоном розповсюдження.

  • Ряд Ценолестоподібні (Paucituberculata), 1 родина Ценолестові (Caenolestidae) — поширені на заході Південної Америки (Анди), від південної Венесуели до південного Чилі.
  • Ряд Сумчасті кроти (Notoryctemorphia, 1 родина, 1 род и 2 види) — Австралія.
  • Ряд Кагуанові (Dermoptera, 1 родина, 2 роди і 2 види) — Південна Азія (Малайзія, Філіппіни).

Ендемізм на рівні родин[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Соколов В. Е. Систематика млекопитающих, Том 1. М., 1973;
  • Соколов В. Е. Систематика млекопитающих, Том 2. М., 1976;
  • Соколов В. Е. Систематика млекопитающих, Том 3. М., 1979;
  • Соколов В. Е. Редкие и исчезающие виды животных. Млекопитающие. 1986.
  • Соколов В. Е. Млекопитающие (энциклопедический справочник из серии «Фауна мира»). 1990.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ulf Gärdenfors, A. J. Stattersfield. 1996 IUCN Red List of Threatened Animals. — 1996. — P. 32. — 455 p. — ISBN 2-8317-0335-2.