Картографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Картографія, (рос. картография, англ. cartography, нім. Kartografie f, Kartenlehre f) —

спосіб відображення сферичної поверхні Землі на плоскому аркуші паперу^[1]. Традиційними проекціями вважаються конічна, азимутальна і циліндрична. Найвідомішою циліндричною проекцією є проекція Меркатора, що датується 1569. Недолік цієї системи полягає в тому, що країни на різних широтах виглядають непропорційно великими, а паралелі і меридіани порушені. У 1973 німецький історик Арно Петерс запропонував проекцію Петерса, при якій країни світу залишаються у властивих їм зонах.
галузь науки, техніки та виробництва, що охоплює вивчення створення і практи-чне використання карт^[1]. Включає такі розділи: картознав-ство, матем. картографія, картометрія, складання і редагування карт, видання карт і атласів. В Україні наук. дослідження з К. проводять у Відділенні географії І-ту геофізики НАН України, на відповідних кафедрах вузів та у відомчих НДІ.

[ред.] Географічна картографія

Приклад ілюстрованої карти.

Географічна картографія – наука про відображення та дослідження географічних систем через географічні карти та інші картографічні моделі^[2]. Її концепція виражається в системному підході до картографування природних територіальних (ПТК) та соціально-економічних (СЕК) географічних систем різної складності та різного просторового охоплення - від місцевого (локального) до планетарного (глобального). Такий підхід зумовлює відображення елементів (компонентів), структури (будови), внутрішніх та зовнішніх зв’язків картографованої системи, а також факторів (чинників) та процесів, які визначають її функціонування (існування). Основні теоретичні положення науки розроблені московським картографом К.О. Саліщевим у кінці 1970 – на початку 1980-х років.