Картографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна, з належними провінціями»
Beauplan general map.jpg
«Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна, з належними провінціями»
«Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis»
Творець: Автор: Ґійом Левассер де Боплан
Гравер: Вільгельм Гондіус
Час створення: 1648
Розміри: 42 × 54,5 см
Матеріал: Мідь

Картографія (рос. картография, англ. cartography, нім. Kartografie f, Kartenlehre f) —

  1. спосіб відображення сферичної поверхні Землі на плоскому аркуші паперу[1]. Традиційними проекціями вважаються конічна, азимутальна і циліндрична. Найвідомішою циліндричною проекцією є проекція Меркатора, що датується 1569. Недолік цієї системи полягає в тому, що країни на різних широтах мають непропорційно великий вигляд, а паралелі і меридіани порушені. У 1973 німецький історик Арно Петерс запропонував проекцію Петерса, при якій країни світу залишаються у властивих їм зонах.
  2. галузь науки, техніки та виробництва, що охоплює вивчення створення і практичне використання карт[1]. Включає такі розділи: картознавство, матем. картографія, екологічна картографія, картометрія, складання і редагування карт, видання карт і атласів. В Україні наук. дослідження з К. проводять у Відділенні географії І-ту геофізики НАН України, на відповідних кафедрах вузів та у відомчих НДІ.

Історія картографії[ред.ред. код]

Початок дослідження земної поверхні відноситься до сивої давнини, перші спроби опису та зображення місцевості виникли одночасно з писемністю[2]. Одними з перших розробкою географічних карт зайнялися китайці. Батьком китайської картографії вважаєть Пей Сю.

Картографія в СРСР[ред.ред. код]

Наявні завдання планового розвитку СРСР зумовили бурхливий розвиток картографії в країні, поставили умови створення грандіозних капітальних картографічних творів. Ініціаторами таких робіт виступили геодезист Ф. М. Красовський та географ О. О. Борзов. У 1924–1925 роках Вище геодезичне управління ВРНГ почав складати географічні описи до аркушів топографічних карт масштабу 1:100000.У 1927–1929 роках, за участі Борзова були складені мілкомасштабні загальногеографічні карти на всю територію країни. У 1930–1940 роках було розроблено нові методи зображення рельєфу, створено гіпсометричні карти Європейської частини СРСР (1939, під керівництвом Т. Н. Гунбіної); СРСР (1949, під керівництвом І. П. Заруцької). За період 1935–1950 років було картографовано в масштабі 1:100000 малозаселені неосяжні території тундри та тайги, широко впроваджено стереотопографічний метод зйомки. З 1950 років відбувся перехід до великомасштабних зйомок, широке впровадження аерофотозйомок. Створено Морський атлас, фундаментальна праця з географії морів та океанів, Атлас світу (1954).[2]

Географічна картографія[ред.ред. код]

Приклад ілюстрованої карти

Географічна картографія — наука про відображення та дослідження географічних систем через географічні карти та інші картографічні моделі[3]. Її концепція виражається в системному підході до картографування природних територіальних (ПТК) та соціально-економічних (СЕК) географічних систем різної складності та різного просторового охоплення — від місцевого (локального) до планетарного (глобального). Такий підхід зумовлює відображення елементів (компонентів), структури (будови), внутрішніх та зовнішніх зв'язків картографованої системи, а також факторів (чинників) та процесів, які визначають її функціонування (існування). Основні теоретичні положення науки розроблені московським картографом К. О. Саліщевим у кінці 1970 — на початку 1980-х років.

Математична картографія[ред.ред. код]

Вивчає способи відображення поверхні Землі на площині. Оскільки поверхня Землі має кінцеву кривизну, її не можна відобразити у площині із збереженням усіх просторових відношень одночасно: кутів між напрямками, відстань і площ поверхнею.  Можна зберегти лише деякі із цих співвідношень.

Цифрова картографія[ред.ред. код]

Розділ картографії, що охоплює теорію і практику створення і використання цифрової картографічної продукції. Цифрова картографія є не стільки самостійним розділом картографії, скільки її інструментом, обумовленим сучасним рівнем розвитку технології.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  2. а б (рос.) Подобедов Н. С. Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1974. С. 312.
  3. Топографія. Геодезія. Аерокосмічні методи дослідження Землі. Картографія. Словник-довідник

Література[ред.ред. код]