Саргасове море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саргасове море
Оцінка меж Сарґасового моря за поширенням личинок (лептоцефалів) річкового вугра різного розміру.
Оцінка меж Сарґасового моря за поширенням личинок (лептоцефалів) річкового вугра різного розміру.
Область Атлантичний океан
Розташування
Розташування 28°20′08″ пн. ш. 66°10′30″ зх. д. / 28.33556° пн. ш. 66.17500° зх. д. / 28.33556; -66.17500
Розміри 3200×? км
Площа дзеркала 6—7 млн. км²
Найбільша глибина 6995 м
Прозорість до 61[1] м
Довжина берегової лінії км
Впадаючі річки немає
 

Сарга́сове мо́ре — район антициклонічного кругообігу вод в центрі Північного Атлантичного океану, обмежений течіями: на заході — Гольфстрімом, на півночі — Північноатлантичною, на сході — Канарською, на півдні — Північною пасатною. Ця система течій формує Північноатлантичний субтропічний вир. Усі течії депонують морські рослини та сміття, яке вони несуть, у цьому морі. Саргасове море називають «морем без берегів»

Назва походить від португальського слова sargaço — «грона винограду». Іспанці називали його «морем виноградної лози». Також часто зустрічається назва «плавуча (морська) пустеля», адже для безлічі дрібних морських тварин — крабів, кальмарів і криля — ендеміків Саргасового моря, існування поза цими водяними заростями рівнозначне смерті.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване між 23—35° пн.ш. і 30—68° зх.д. Площа моря 6—7 млн км² (залежить від плину течій). Не має берегів.[2] У північно-західній частині — вулканічні Бермудські острови.

Температура води на поверхні 18—23° С взимку, 26—28° C влітку. Солоність — 36.5—37.

Значна частина дна розташована в Північноамериканській западині з глибинами понад 6000 метрів; максимальна глибина — 6995 м.


Історія[ред.ред. код]

Португальські моряки були серед перших, хто відкрив цей регіон у XV ст. і назвали його «саргасовим морем» (порт. sargaço — морська водорість саргасум).[3] Однак, море можливо було відоме раннім мореплавцям, оскільки вірш кінця IV ст. Авієна описує частину Атлантики вкриту морськими водоростями, цитуючи нині втрачене повідомлення карфаґенського дослідника V ст. до н. е. Гімількона Мореплавця. Колумб і його люди також помітили Сарґасове море, та повідомляли про маси морських водоростей на поверхні.[4]


Екологія[ред.ред. код]

Скупчення сарґасуму в Сарґасовому морі, сформоване плином течій

Великі скупчення плавучих бурих водоростей — саргасуму — в межах моря їхній запас оцінюється в 4—11 млн т. Така велика кількість пов'язана з наявністю в Сарґасовому морі зони сходження поверхневих течій. Живуть численні та різноманітні тварини, частиною вільно-плавні (макрелеві, летючі риби, морська голка, краби, морські черепахи тощо), частиною прикріплені до водоростей (актинії, моховинки тощо). Води Сарґасового моря, колись винятково чиста, тепер сильно забруднена мазутом.


Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. «Sargasso Sea». World Book. 15. Field Enterprises. 1958. (англ.)
  2. «Flint Institute of Arts Vol 2 No 2». (англ.)
  3. «Wide Sargasso Sea». Book Drum. Архів оригіналу за 2013-06-22. (англ.)
  4. «The Sargasso Sea». BBC - Homepage. BBC. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-06-06. (англ.)


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.