Гранада

Ґранада; Granada
Герб Ґранади	Прапор Ґранади
	Гранада
Основні дані
Країна	Іспанія
Регіон	Андалусія
Населення	236207
Площа міста	88 км²
Поштові індекси	18001 - 18015
Географічні координати	37°10′41″ пн. ш. 3°06′03″ зх. д. / 37.17806° пн. ш. 3.10083° зх. д.
Висота над рівнем моря	738 м
Міська влада
Веб-сторінка	http://www.granada.org/
Мер міста	Хосе Торрес Хуртадо

Ґранада (ісп. Granada) — місто і муніципалітет в Іспанії, входить до провінції Ґранада, у складі автономного співтовариства Андалусія. Муніципалітет базується в складі району (комарки) Вега-де-Ґранада. Займає площу 88.02 км². Населення 236207 осіб (на 2007 рік). Відстань 434 км до адміністративного центру провінції.

Покровителями міста вважають святого Сесиліо і святу Діву де лас Ангустіяс.

Зміст

1 Історія
- 1.1 Гранадський емірат
- 1.2 Завершення Реконкісти
2 Пам'ятки
3 Примітки
4 Галерея
5 Посилання

Історія[ред.]

Ґранада відома як іберійське і фінікійське поселення Іліберра ще з 500 р. до н. е. Через захищене розташування серед гір і вельми родючі ґрунти вважають, що поселення існувало тут навіть значно раніше. Після завоювання Піренейського півострова римлянами існування поселення під назвою Іліберра підтверджується писемними джерелами. Після розпаду Римської імперії регіон потрапив під вплив північноафриканської держави вандалів, після розпаду якої в 534 р. на декілька десятиліть опинився під владою Візантії. З початку VII століття належав іберійській державі вестготів.

Гранадський емірат[ред.]

711 року місто було завойоване маврами, а його назва переінакшена на арабський лад у Ільбіра. Як столиця провінції в 756 р. було закладено за 10 км на північний схід місто Мадінат Ільбіра, тоді як район старого поселення почав називатися Калат Ґарната, звідки і походить сучасна назва міста.

Після падіння халіфату Кордови 1012 року панування над містом перейшло до берберського правителя Заві ібн-Зірі, який зробив Гранаду резиденцією династії Зірідів, що правили нею впродовж 80 років, перетворивши її на одну з найбільш квітучих держав південної Андалусії. Після того, як їх було скинуто, над Гранадою почала панувати династія Альморавідів, а після них — султанат насрідів, під яким вона перебувала з 1238 до 1492 рік.

Завершення Реконкісти[ред.]

2 січня 1492 р. насрідський правитель Мохамед XII (Боабдиль) капітулював перед іспанцями, які здійснювали облогу Ґранади, і передав місто, що залишалося останнім оплотом ісламу на півострові, королеві Ізабелі Кастільській і королю Фердінандові II Арагонському. Ця подія ознаменувала кінець довгого процесу Реконкісти Піренейського півострова християнським світом. Згідно з угодою, укладеною при капітуляції, католицьке військо проводило маврське населення до узбережжя, звідки воно мало бути відправленим до Північної Африки, на територію сучасного Марокко. Хоча спочатку договір про капітуляцію гарантував лояльне відношення до переможених, незабаром іспанці почали гнобити мудехарів, обмежуючи їхню свободу, збільшуючи податки і насильно навертаючи у християнство ^[1].

31 березня 1492 р. в гранадському палаці Альгамбра католицькими королями Фердінандом і Ізабелою був підписаний відомий декрет про вигнання євреїв з території королівства, що отримав назву за місцем підписання (El Decreto de la Alhambra або Edicto de Granada) ^[2].

У 1499 р. на центральній площі Бібаррамбла в Гранаді за вказівкою толедського архієпископа Хіменеса де Сіснероса було спалено близько десяти тисяч трактатів з ісламської теології, примірники Корану та інші твори. Він зберіг лише 300 рукописів з філософії, історії, медицини і природничих наук, частина яких була передана до колегії Сан-Ідельфонсо в Алькалі. Серед спалених книг опинилися чудові манускрипти, шедеври каліграфічного мистецтва ^[3]. Водночас стався і погром нехристиянського населення. Єврейський квартал міста (Ла Худерія), який існував протягом декількох століть, був переважно зруйнований.

На занепад ремісництва в Ґранаді вплинуло також вигнання колишнього мусульманського населення, коли після повстання 1568 р. більшість морисків була знищена або виселена. Протягом подальших століть із втратою містом статусу столиці самостійної держави значення Ґранади як торгівельного і культурного центру помітно знизилося.

З 1492 р. Гранада стає центром архієпископства, а в 1531 р. тут засновано університет, який в XX столітті був головним джерелом доходів міста. Після закінчення диктатури Франко все більше значення в економіці міста набуває туризм.

Пам'ятки[ред.]

Гранада є відомою багатьма пам'ятками архітектури, успадкованими від мавританської епохи, а також готики і Ренесансу. До того ж, місто знамените своїми майстернями і цехами виробників гітар.

До найяскравіших пам'яток мавританського періоду (не лише в Ґранаді, але й в усій Іспанії) відноситься архітектурний ансамбль Альгамбра. Він був побудований в XIV столітті як резиденція арабських правителів. У XVI столітті за наказом короля Карла V на території Альгамбри було зведено палац, заради якого були зруйновані частки початкової забудови. З поваги до Карла V влада Іспанії й досі відмовляється від проведення розкопок.

Альгамбра

Окрім Альгамбри, до пам'яток Ґранади відносять сади Генераліфе, що були літньою резиденцією халіфів. Альгамбра і Альбайсин (старовинний житловий квартал маврів) нині визнані частиною світової спадщини ЮНЕСКО. У сусідньому Сакромонте можна відвідати так звані «Куевос» (печери), в яких мешкали цигани. Іноді в них і досі живуть люди. В центрі міста розташований собор епохи Ренесансу. Поруч з нним знаходиться побудована в 1521 р. Капілья Реаль, в якій покояться католицькі монархи.

Окрім того в Ґранаді є археологічний музей, обсерваторія і науковий парк.

Примітки[ред.]

↑ Непомнящий Н. Н., Низовский А. Ю. Испания, которую мы не знали. Исторический путеводитель. М., 2007, с.225
↑ The Edict of Expulsion of the Jews
↑ Рафаэль Альтамира-и-Кревеа. История средневековой Испании. М., 2003, с.491