Еріх Нойман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх Нойман
нім. Erich Neumann
Народився 23 січня 1905(1905-01-23)[1][2][3]
Берлін, Німецька імперія[2]
Помер 5 листопада 1960(1960-11-05)[1][2][3] (55 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
·рак нирки
Країна  Німеччина
 Ізраїль
Діяльність поет, психолог, філософ, міфограф, письменник, мистецтвознавець
Alma mater HU Berlin
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Галузь психологія
CMNS: Еріх Нойман у Вікісховищі

Еріх Нойман (івр. אריך נוימן‎; 23 січня 1905 — 5 листопада 1960)[4] — німецький психолог, філософ, письменник і учень Карла Юнга.[5]

Життя і кар'єра[ред. | ред. код]

Нойман народився в Берліні в єврейській родині.[6] Він здобув ступінь доктора філософії в Університеті Ерлангена — Нюрнберга в 1927 році. Потім він продовжив вивчати медицину в Берлінському університеті, де здобув свій перший ступінь з медицини в 1933 році.

У 1934 році Нойман і його дружина Джулі, які були сіоністами, переїхали до Тель-Авіва, щоб уникнути переслідувань з боку нацистського уряду.[6] Упродовж багатьох років він регулярно повертався до Цюриха, Швейцарія, щоб читати лекції в Інституті К. Г. Юнга. Він також часто читав лекції в Англії, Франції та Нідерландах, був членом Міжнародної асоціації аналітичної психології та президентом Ізраїльської асоціації аналітичних психологів. Він практикував аналітичну психологію в Тель-Авіві з 1934 року до своєї смерті від раку нирки в 1960 році.[6]

Внески[ред. | ред. код]

Нойман зробив внесок у розвиток психології розвитку та психології свідомості та творчості. Його найбільш помітним внеском була його теорія жіночого розвитку, для якої він опублікував численні журнали та книги, включаючи Велику Мати.

Він почав працювати з глибинної психології, щоб розкрити психологічні міркування та події, які передували тому, як зміцнення нацизму стало тріумфом для Німеччини та його вплив на Другу світову війну. Глибинна психологія — це терапевтичний підхід до тонкого несвідомого та людського досвіду, включаючи трансперсональні аспекти, такі як сни, комплекси та архетипи. Упродовж цього часу Нойман зосереджувався на юнгівській концепції тіні, фрейдистській концепції ідентифікації та інших особистісних рисах тварин, властивих людям.[5]

Нойман також суперечив «старій» етиці — неможливому придушенню тіні, що призвело до втрати здатності звертатися до сучасних західних культур. Придушення тіні призведе до ворожнечі і заворушень. Нойман пов'язав стару етику з психологією цапа відпущення. «Психологія цапа відпущення справляє найбільш катастрофічні наслідки для життя колективу (де це призводить до воєн і знищення групи, що дотримується думок меншості)».[5]

Він мав теоретичний і філософський підхід до аналізу, що відрізнявся від клінічного підходу в Англії та Сполучених Штатах.

Його найціннішим внеском у психологію стала емпірична концепція «центроверсії», синтезу екстра- та інтроверсії.

Роботи[ред. | ред. код]

Його найбільш невмирущий внесок у юнгіанську думку — «Походження та історія свідомості» (1949) і «Велика мати» (1955).[7] Інша робота, «Глибинна психологія та нова етика», розповідає про людську деструктивність і те, як людський розум ставиться до власної тіні.

Нойман продовжив свої дослідження жіночих архетипів у своїх «Мистецтві та творчому несвідомому», «Страху жіночого», «Аморі та психіці».

Нойман також писав вірші, роман під назвою «Початок» (Der Anfang), а в 1932 році провів критичне дослідження творів Франца Кафки в той час, коли Кафка був ще другорядною фігурою в літературному світі.[6]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Tiefenpsychologie und neue Ethik Райн, Цюрих 1949
  • Ursprungsgeschichte des Bewusstseins. Mit einem Vorwort von CG Jung. Рашер, Цюрих, 1949
  • Амор і психіка. 1952 рік
  • Umkreisung der Mitte. 3 Bde., 1953/54
  • Die große Mutter. Der Archetyp des großen Weiblichen. Rhein, Zürich 1956
  • Der schöpferische Mensch. 1959 рік
  • Die archetypische Welt Henry Moores. 1961, після смерті
  • Krise und Erneuerung. 1961, після смерті
  • Das Kind. Struktur und Dynamik der werdenden Persönlichkeit. 1963, посмертно 1980 закінчено
  • Jacob et Esaü: L'archétype des frères ennemis, un symbole du Judaïsme, posthum 2015. Французький переклад Якова та Ісава. Reflection on the Brother Motif, (c) Chiron Publications.

Див. також[ред. | ред. код]

Цитування[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118587277 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Erel Shalit: Gershom Scholem: Obituary for Erich Neumann. www.erelshalit.com. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 16 березня 2016.
  5. ↑ а б в Zakai, Avihu (1 червня 2020). Erich Neumann and the Crisis of Western Ethics. Society (англ.). 57 (3): 332—342. doi:10.1007/s12115-020-00487-2. ISSN 1936-4725.
  6. ↑ а б в г Camille Paglia (2006). Erich Neumann: Theorist of the Great Mother (PDF). Процитовано 30 грудня 2018.
  7. ↑ Hopcke, Robert H. (1989). Jung, Jungians and Homosexuality. Boston: Shambhala Publications, Inc. с. 70. ISBN 0-87773-585-9.

Загальні посилання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еріх_Нойман&oldid=42278829