Жуз
Жу́зи (каз. жүз) — історичні етнотериторіальні родоплемінні об'єднання казахів-кочовиків, що відрізнялися між собою окремими параметрами етногенезу, соціально-економічного життя, побуту і культури етнічних груп, що їх складали. В складі казахського етносу історично склались три жузи, кожен з яких включав територіально відособлені групи племен, об'єднані спільними інтересами кочового господарства. Старший жуз (Ули жуз, або Уйсун) локалізувався в Семиріччі; Середній жуз (Орта жуз) — в степових районах Центрального Казахстану, долинах річок Сирдар'ї, Ішиму і Тоболу; Молодший жуз (Кіші жуз або Алшин) займав територію Західного Казахстану. Жузові регіональні відмінності відобразились в історичній свідомості казахського суспільства в категоріях походження, спорідненості та старшинства[1][2].
Етимологія поняття[ред. | ред. код]
Використовуючи термін «жуз», більшість науковців позначають ним об'єднання казахських родів і племен, перекладаючи його як «гілка», «частина», «сотня». «Жуз» сприймається багатьма як поняття «сотня» (каз. жүз — «сто»), але історики вважають, що в даному випадку термін походить від арабського «джуз» (араб. جزء — «частина, гілка») і означає «частина єдиного народу, пов'язаного багатьма елементами географічної, політико-економічної, мовної та культурної спільності»[3]. Інколи термін «жуз» заміняється терміном «арис» (відповідно, Старший жуз — Ак-арис, Середній — Жан-арис, Молодший — Бек-арис). Походження цього терміна, що означає «дишло, голобля», дуже давнє і сягає часів Чингісхана[4]. В працях російськомовних дослідників до жузів також інколи використовується синонім «орда».
Жузова структура казахського суспільства[ред. | ред. код]
У складі архаїчного казахського етносу історично складися три групи родів: Старший (або Великий) жуз, Середній жуз і Молодший жуз. Таку ієрархію дослідники пояснюють по-різному. За розповсюдженою версією, Великим (старшим) вважається жуз через його давнє походженням, він «прабатьківщина всім народам», а Молодший жуз — тому, що він оформився пізніше всіх[2][5].
Старший жуз — група родів і племен, що разом з племенами мінгів панували на території Семиріччя і сучасного Південного Казахстану та частині сучасної території західного Китаю та Узбекистану (Ташкентська область). Включав в себе племена дулатів, албанів, суанів, кангли, жалайир, сиргелі, шаншкили, шапирашти, сари-уйсин та інших. У XIX столітті чисельність Старшого жузу становило близько 550 тисяч людей[2][5].
Середній жуз — мешканці степових районів центральної, північної і східної частин сучасної території Казахстану. Наприкінці XIX — початку XX століть число казахів Середнього жузу, переважно аргинів і кипчаків, становило близько 1 млн 350 тис. осіб. А разом з кераїтами і найманами, що кочували в Китаї і Монголії їх чисельність перевищувала півтора мільйони осіб[2][5].
Молодший жуз, який займав територію Західного Казахстану, складався з трьох великих родоплемінних об'єднань: алим (алим-ули), бай-ули і жеті-ру. На початку XIX століття від Молодшого жузу відокремилася і пішла за Урал Внутрішня, або Букеївська орда (букеївці). Чисельність жузу на рубежі XIX — початку XX століть складала 1 млн 100 тис. осіб[2][5].
Окремо від жузової ієрархії виділялись роди прямих нащадків Чингісхана по чоловічій лінії — торе́; нащадки сахаба, подвижників пророка Мухаммада — ходжа́; і ханська дружина — толенгіт. Торе і ходжа вважалися «ақ-сүйек» (укр. «біла кістка») — тобто аристократією[2][5].
Версії про походження жузів[ред. | ред. код]
Для кочових суспільств ієрархічна система відносин, подібна до жузової не типова. Вчені по різному датують час формування жузів, як правило відносячи його X — XVI століть, тобто періоду після розпаду Західного тюркського каганату, внаслідок чого три самостійних улуси у XV—XVI столітті започаткували Казахське ханство. Більшість дослідників схиляються до походження жузів у XVI столітті, однак останнім часом така точка зору викликає низку заперечень[5].
В будь-якому разі, після розгрому і втечі катаганів наприкінці XVI століття, назва племінного об'єднання Алаш мини (або коротко Алаш) стала синонімом назви казах. Саме в цей час три групи алаш мини стали відігравати панівну роль на теренах сучасного Казахстану, а їх чисельність збільшилася з 30 до 60 тисяч. Таким чином, за часів Тауке-хана склалася та отримала сучасний вигляд жузов система казахського суспільства. Згідно з легендами, засновниками трьох казахських жузів були Уйсун, син Майки-бия, Болат, син Котана і Алшин, син Когама, тобто люди з родів Уйсун, Аргин і Алшин[6].
Роди кожного жузу об'єднувалися за низкою спільних об'єктивних особливостей: внутрішньою регіональною (територіальною) єдністю, етнічною єдністю, культурно-господарською спільністю і спільністю політичного керівництва. В результаті жузи відігравали важливу роль в регулюванні адміністративно-територіальних, господарсько-економічних і політичних відносин казахського суспільства[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Н. Э. Масанов, Ж. Б. Абылхожин, И. В. Ерофеева, А. Н. Алексеенко, Г. С. Баратова. История Казахстана: народы и культуры : учебное пособие. — Алматы : Дайк-Пресс, 2001. — 608 + 28 (вкл.) с. — ISBN 9965-441-31-6. (рос.)
- ↑ а б в г д е ж Казахи // Советская историческая энциклопедия : в 16 т / под ред. Е. М. Жукова. — Москва : Советская энциклопедия, 1965. — Т. 6. — 521 с. (рос.)
- ↑ Востров В. В. Муканов М. С. Казахские жузы // Родоплеменной состав и расселение казахов : (конец XIX — начало XX вв.). — Алма-Ата : Издательство «Наука» Казахской ССР, 1968. — 255 с. (рос.)
- ↑ Родоплеменной состав казахов (конец XIX — начало XX вв.). Электронная версия справочника Астафьева И. В. и Кукашева Р Ш. Архів оригіналу за 5 травня 2016. (рос.)
- ↑ а б в г д е Казахское ханство. Феодальная раздробленность > Жузы. История Казахстана: имена, события, факты. Архів оригіналу за 20 липня 2016. (рос.)
- ↑ Сабитов Ж. М. Казахские жузы и клановая система Золотой Орды // Молодой ученый. — 2015. — № 11. — С. 1165-1170. Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано. (рос.)