Журавки
| село Журавки | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
| Район/міськрада | Феодосійський район | ||||
| Рада | Журавська сільська рада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA01180150010048826 | ||||
| Облікова картка | Журавки | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 3 202 | ||||
| Поштовий індекс | 97321 | ||||
| Телефонний код | +380 6555 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°07′53″ пн. ш. 35°12′59″ сх. д. / 45.13139° пн. ш. 35.21639° сх. д.Координати: 45°07′53″ пн. ш. 35°12′59″ сх. д. / 45.13139° пн. ш. 35.21639° сх. д. | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 97321, Автономна Республіка Крим, Кіровський р-н, с.Журавки, вул.Леніна,1 | ||||
| Карта | |||||
  Журавки | |||||
 Журавки | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Жура́вки (до 1948 року села Сеїт Ели, крим. Seyit Eli та Байрач, крим. Bayraç) — село Феодосійського району Автономної Республіки Крим.
Орган місцевого самоврядування — Журавська сільська рада. Населення — 3 202 мешканці.
Географія[ред. | ред. код]
Журавки — велике село на південному сході району в степовому Криму, на лівому березі річки Чорох-Су, висота над рівнем моря — 78 м. Найближчі села — практично примикають з півдня Тутівка, Ізобільне і Маківське і, приблизно за 2,5 км на північний схід — Новопокровка. Райцентр Кіровське — приблизно за 9 км, там же найближча залізнична станція — Кіровська (на лінії Джанкой — Феодосія).
Археологія[ред. | ред. код]
Біля сіл Новопокровки й Партизанів виявлено залишки скіфського курганного могильника і двох античних поселень перших століть до нашої ери.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи по якому, в останній період Кримського ханства Сеїт Елі входив до Колечського кадилику Кефінського каймакамства[2]. Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село була приписане до Левкопольского повіту Таврійської області[3], а після ліквідації в 1787 році Левкопольського[4] — до Феодосійського повіту. Після Павловських реформ, з 12 грудня 1796 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[5]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернии[6], Сеїт-Елі було включено до складу Байрачської волості Феодосійського повіту.
За даними 1805 року, у селі Сеїт Елі значилося 13 дворів і 113 жителів кримських татар[7]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 село Сеїт Елі позначене з 35 дворами[8]. Після реформи волосного поділу 1829 Сеїт Елі, віднесли до Учкуйської волості (перейменованої з Байрачської)[9]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[10], село спорожніло і, хоча на карті 1842 Сеїт Елі позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[11], в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 році», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, воно вже не записане[12], як не позначене і на мапах 1865—1876 років[13].
Лише в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 р» , за результатами Х ревізії 1887, у Салинській волості записані 2 села разом — Асан-Бай і Сеїт Елі, у яких числилося 14 дворів та 37 жителів[14].
Після земської реформи 1890-х років[15] село приписали до Владиславської волості. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» в селі Сеїт Елі, що не входила ні в одне сільське товариство, мешканців та домогосподарств НЕ числилось[16]. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Сеїт Елі, що знаходилося в приватному володінні, біло 206 жителів, домогосподарств НЕ маючих[17].
За Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921[18] була скасована волосна система і село включили до складу Старо-Кримського району[3]. Декретом ВЦВК від 4 вересня 1924 «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.» Старо-Кримський район був ліквідований і Сеїт Елі увійшов в Феодосійський район[19]. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 , село Сеїт Елі було центром Сеїт-Елінської сільради Феодосійського району[20]. 15 вересня 1931 Феодосійський район скасували і Сеїт Елі знову у складі Старо-Кримського, а з 1935 — Кіровського району[3].
Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Сеїт-Елі був перейменований в Журавки і Сеїт-Елінська сільрада — в Журавську[21]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948, до складу Журавок включили Байрач[22].
Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 Кіровський район був скасований і село приєднали до Нижньогірского[23]. 1 січня 1965, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області»[24], знову включили до складу Кіровського[25].
До 1996 року в селі була центральна садиба колгоспу «Красний Луч».
У 1980-х роках в селі заасфальтовано вулиці (частково), прокладений водопровід (34 км), побудовано гуртожиток. На початку дев'яностих років введена в дію АТС на 500 номерів.
Релігія[ред. | ред. код]
На території села діють православна церква «Віри, Надії, Любові та матері їх Софії»[26] і мечеть Сеїт-Ели Джамісі, побудована на пожертвування жителів села.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
- ↑ Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // Камеральне опис Криму, 1784 года. — 1888.
- ↑ а б в Автономна Республіка Крым. Архів [http : //whp057.narod2.ru/krwm.htm оригіналу] за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ ІТУАК, Т.6, стр.13.Кіреенко Г. К. Про ордерах князя Потьомкіна …. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Про новий поділ Держави на Губернії. (Саме, даний Сенату.)
- ↑ Крим 1783–1998 рр., Стор. 134. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ ІТУАК, т. 26, стор.126. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Карта Мухіна 1817. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 стр. 133. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Ляшенко В. І. До питання про переселення кримських мусульман до Туреччини наприкінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів [http: //elib.crimea.edu/index.php? option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу] за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
- ↑ Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ .rar Крим 1783—1998 рр., стор. 197[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ /33-14-d.htm.htm Трехверстовая карта Криму ВТД 1865—1876. Лист XXXIII-14-d[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
- ↑ Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1911.
- ↑ 1892. Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1892. Стор. 84. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Календар і Пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1902. стр. 160–161. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 521. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ /sssr/eh-gosudarstvo/e1r.htm Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ .part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор.361[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ rename.htm Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р. Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 18.05.1948 про перейменування населених пунктів Кримської області
- ↑ Крим 1783–1998 рр., Стор. 440. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Крим 1783–1998 рр., Стор. 443. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 березня 2015.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Криму в другій половині 20 століття, стор.44
- ↑ Храм Святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії в селі Журавки[недоступне посилання з липня 2019]
| ||||||||||||||
