Збірна США з баскетболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
США США

Логотип

Рейтинг ФІБА 1
Член ФІБА з 1934
Регіон ФІБА ФІБА Америка
Національна федерація Федерація баскетболу США
Тренер Майк Кржижевскі
Олімпійські ігри
Участь 17
Медалі Med 1.pngЗолото: 1936, 1948, 1952, 1956, 1960, 1964, 1968, 1976, 1984, 1992, 1996, 2000, 2008, 2012
Med 2.pngСрібло: 1972
Med 3.pngБронза: 1988, 2004
Чемпіонати світу
Участь 15
Медалі Med 1.pngЗолото: 1954, 1986, 1994, 2010, 2014

Med 2.pngСрібло: 1950, 1959, 1982
Med 3.pngБронза: 1974, 1990, 1998, 2006

Чемпіонат Америки
Участь 9
Медалі Med 1.pngЗолото: 1992, 1993, 1997, 1999, 2003, 2007
Med 2.pngСрібло: 1989
Форма
Kit body thinsidesonwhite.png
Домашня jersey
Kit shorts blanksides.png
Team colours
Домашня
Kit body thinredsides.png
На виїзді jersey
Kit shorts redsides.png
Team colours
На виїзді


Чоловіча національна команда США з баскетболу — найтитулованіша збірна у світовому чоловічому баскетболі, яка вигравала медалі на всіх Олімпійських іграх, в яких брала участь, в тому числі 14 разів ставала олімпійським чемпіоном.

Історія[ред.ред. код]

1936–1968: тотальна перевага[ред.ред. код]

З 1936 року, коли баскетбол вперше з'явився у змагальній програмі Олімпійських ігор, по 1968 збірна США виграла сім олімпійських турнірів поспіль. Перевага американського баскетболу була в ті роки переважаючою, причому на Іграх іноді виступала навіть не збірна США, а одна з найсильніших команд студентської ліги NCAA. Так, на Олімпіаді-1948 в Лондоні виступала команда, складена з баскетболістів університету штату Кентуккі, в Гельсінки-1952 перемогла команда з Канзасу. У складах тих аматорських команд проте можна зустріти гравців, які стали згодом зірками в професійному баскетболі. На Іграх у Римі за американську команду виступали, наприклад, Оскар Робертсон, Джеррі Вест, Джеррі Лукас — більш зіркового складу у збірної США до 1992 року не було.

1972–1988 : протистояння супердержав[ред.ред. код]

На Олімпійських іграх-1972 в Мюнхені збірна США вперше програла. Фінальна зустріч з баскетболістами СРСР назавжди запам'яталася всім її учасникам. Молодий і честолюбній американській команді, що не визнала своєї поразки і не прийшла на церемонію нагородження, — неправильним, на їх думку, було рішенням судді, що додав до матчу зайві три секунди. В ці 3 секунди здійснено блискучий тридцятиметровий пас Івана Єдешко на Олександра Бєлова, який злетівши в повітря, намертво поклав м'яч у кільце. Рахунок зустрічі 51:50. Збірна США програла не тільки свій перший Олімпійський турнір, але й свій перший з 64-х проведених до того часу матчів на Олімпіадах.

Своє другої поразки в Олімпійських турнірах збірна США зазнала на Іграх- 1988 в Сеулі, і знову від радянської команди, цього разу в півфіналі — 76:82. До цього команди не зустрічались: в Монреалі — 1976 американці знову стали першими, обігравши у фіналі югославів, яким радянські баскетболісти поступилися в півфіналі, Ігри в Москві-1980 і Лос-Анджелесі-1984 були затьмарені взаємними бойкотами.

1992–2000: Dream Team[ред.ред. код]

У вересні 1989 а на 95-й сесії Міжнародного олімпійського комітету в Пуерто-Ріко було прийнято безпрецедентне рішення про допуск для участі в Олімпійських іграх професійних баскетболістів. На Олімпійські ігри-1992 в Барселону приїхали Ларрі Берд, Меджик Джонсон, Чарльз Барклі, Кріс Маллін, Патрік Юінг, Клайд Дрекслер, Джон Стоктон, Майкл Джордан, Скотті Піппі. Збірну США одразу охрестили Dream Team — «командою мрії», і дійсно такої команди ні до, ні після в світі більше не було. У всіх 8 проведених матчах американці незмінно набирали більше ста очок, їх тренер Чак Дейлі не взяв за весь турнір жодного тайм-ауту, в чергу за автографами американців після ігор шикувалися не тільки вболівальники, але і гравці команди — суперниці. Збірна Литви у півфіналі була розбита з рахунком 127:76, Хорватія у фіналі — 117:85.

1994 року американські «небожителі» зглянулися і до участі в чемпіонаті світу. У складі Dream Team-II не було жодного олімпійського чемпіона Барселони, але це не завадило команді, лідером якої був юний Шакіл O'Ніл, впевнено виграти світову першість в Торонто, розгромивши у фіналі збірну Росії — 137:91.

До складу Dream Team-III увійшли практично всі найсильніші, в тому числі п'ять гравців з першого її складу (Чарльз Барклі, Карл Мелоун, Скотті Піппі, Девід Робінсон і Джон Стоктон). Не побажав брати участь у Dream Team-III великий Майкл Джордан, однак і без нього збірна США була на Олімпійських іграх-1996 в Атланті на голову сильніше всіх своїх суперників. У фіналі був встановлений рекорд відвідуваності баскетбольного матчу: зустріч США — Югославія спостерігали 34600 глядачів[1]. Американці перемогли 95:69, хоча і зіткнулися по ходу гри з серйозним опором — за 14 хвилин до фінальної сирени перевага Dream Team становила всього одне очко (51:50).

Через локаут в NBA на чемпіонаті світу-1998 в Греції США представляли в основному гравці з європейських клубів. Ця збірна посіла в Афінах 3-е місце.

До Олімпіади-2000 в Сіднеї під прапори збірної знову вдалося залучити всіх найсильніших, проте виступ Dream Team-IV ледь не завершився крахом. У півфіналі збірна США ледь не програла Литві (85:83), схожа картина була і в фіналі проти збірної Франції (85:75).

2002–2006: крах Dream Team[ред.ред. код]

На домашньому чемпіонаті світу-2002 в Індіанаполісі далеко не всі зірки дали згоду грати за збірну США. Виступ цієї збірної обернувся повним провалом. У груповому турнірі американці програли команді Аргентини (80:87), перервавши свою 58-матчеву переможну серію, а у чвертьфіналі поступилися команді Югославії, у складі якої було 5 гравців NBA — 78:81[2]. Термін «Dream Team» став неспроможний.

На Олімпійські ігри-2004 в Афіни знову вирушила далеко не видатна команда. З різних причин відмовилися від виступів Шакіл O'Ніл, Кобі Брайант, Кевін Гарнетт та інші. У першому ж матчі американці з різницею «-19» поступилися збірній Пуерто-Ріко, але дійшли до півфіналу, де програли аргентинцям (81:89).

2008–2012 : повернення Dream Team[ред.ред. код]

На чемпіонат світу-2006 в Японії американці робили дуже серйозну ставку, невдачі попереднього чотириріччя їм неабияк набридли. Відбір кандидатів до національної збірної проводився шляхом інтенсивного тренувального збору, що тривав цілий місяць. І все по ходу турніру складалося непогано, до зустрічі в півфіналі зі збірною Греції, що завершилася сенсаційною поразкою — 95:101[3]

24 серпня 2008 року в фіналі Олімпіади-2008 в Пекіні американці у напруженому матчі завдяки вдалим діям лідера збірної Кобі Брайанта обіграли збірну Іспанії (118:107) і в 13-й раз в історії стали олімпійськими чемпіонами. До тріумфу команду США привів Майк Кржижевскі, перший тренер професійної американської збірної не з НБА, а з NCAA, який працював помічником Чака Дейлі в легендарній Dream Team першого скликання.

В 2010 прці збірна США стала чемпіоном світу. По ходу турніру американська дружина здобула перемоги у всіх дев'яти матчах поспіль, зіткнувшись з певними проблемами лише в матчі з Бразилією, у якої виграла з відривом у два очки (70:68). У фіналі була розбита господиня турніру — збірна Туреччини (81:64).

На Олімпійських іграх у Лондоні в 2012 році американська збірна знову довела, що вона гідна звання Dream Team. До складу команди Майка Кржижевскі увійшли такі зірки НБА, як Леброн Джеймс, Кобі Брайант, Кевін Дюрант , Кріс Пол, Ентоні Кармело та багато інших. По ходу турніру американські баскетболісти знову не програли жодного матчу, здобувши в тому числі перемоги над такими сильними збірними, як Франція, Аргентина і Литва. У фіналі, як і чотири роки тому, в напруженому матчі з Іспанією завоювали свою 14 у золоту олімпійську медаль.

Склад команди[ред.ред. код]

Збірна США з баскетболу – Літня Олімпіада 2012
Гравці Тренери
Поз-я # Ім'я Вік - Дата народж-я Зріст Клуб Країна (клубу)
C 4 Чендлер, Тайсон &&&&&&&&&&&&&029.&&&&&029 - (1982-10-02)2 жовтня 1982 New York Knicks США
SF 5 Дюрант, Кевін &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - (1988-09-29)29 вересня 1988 Oklahoma City Thunder США
SF 6 Джеймс, Леброн &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 - (1984-12-30)30 грудня 1984 Miami Heat США
PG 7 Вестбрук, Рассел &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - (1988-11-12)12 листопада 1988 Oklahoma City Thunder США
PG 8 Вільямс, Дерон &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - (1984-07-26)26 липня 1984 Brooklyn Nets США
SF 9 Ігуодала, Андре &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - (1984-01-28)28 січня 1984 Denver Nuggets США
SG 10 Браянт, Кобі &&&&&&&&&&&&&033.&&&&&033 - (1978-08-23)23 серпня 1978 Los Angeles Lakers США
PF 11 Лав, Кевін &&&&&&&&&&&&&023.&&&&&023 - (1988-09-07)7 вересня 1988 Minnesota Timberwolves США
SG 12 Гарден, Джеймс &&&&&&&&&&&&&022.&&&&&022 - (1989-08-26)26 серпня 1989 Oklahoma City Thunder США
PG 13 Пол, Кріс &&&&&&&&&&&&&027.&&&&&027 - (1985-05-06)6 травня 1985 Los Angeles Clippers США
C 14 Девіс, Ентоні &&&&&&&&&&&&&019.&&&&&019 - (1993-03-11)11 березня 1993 New Orleans Hornets США
SF 15 Ентоні, Кармело &&&&&&&&&&&&&028.&&&&&028 - (1984-05-29)29 травня 1984 New York Knicks США
Головний тренер
Помічник(и) головного тренера

Історія виступів[ред.ред. код]

Червоний бокс позначає турнір, проведений в США

Літні Олімпійські ігри[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Flag of German Reich (1935–1945).svg ТР 1936 чемпіони 1 5 5 0
Великобританія 1948 чемпіони 1 8 8 0
Фінляндія 1952 чемпіони 1 8 8 0
Австралія 1956 чемпіони 1 8 8 0
Італія 1960 чемпіони 1 8 8 0
Японія 1964 чемпіони 1 9 9 0
Мексика 1968 чемпіони 1 9 9 0
West Germany 1972 фіналісти 2 9 8 1
Канада 1976 чемпіони 1 7 7 0
СРСР 1980 бойкот
США 1984 чемпіони 1 8 8 0
Південна Корея 1988 третє місце 3 8 7 1
Іспанія 1992 чемпіони 1 8 8 0
США 1996 чемпіони 1 8 8 0
Австралія 2000 чемпіони 1 8 8 0
Греція 2004 третє місце 3 8 5 3
КНР 2008 чемпіони 1 8 8 0
Великобританія 2012 чемпіони 1 8 8 0
Загалом 14 титулів 17/18 135 130 5

Чемпіонат світу з баскетболу[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Аргентина 1950 фіналісти 2 5 4 1
Бразилія 1954 чемпіони 1 7 7 0
Чилі 1959 фіналісти 2 6 3 3
Бразилія 1963 пів-фіналісти 4 9 6 3
Уругвай 1967 пів-фіналісти 4 9 7 2
Yugoslavia 1970 чверть-фіналісти 5 9 6 3
Пуерто Ріко 1974 третє місце 3 9 8 1
Філіппіни 1978 чверть-фіналісти 5 7 3 4
Колумбія 1982 фіналісти 2 9 7 2
Іспанія 1986 чемпіони 1 10 9 1
Аргентина 1990 третє місце 3 8 6 2
Канада 1994 чемпіони 1 8 8 0
Греція 1998 третє місце 3 8 6 2
США 2002 чверть-фіналісти 6 9 6 3
Японія 2006 третє місце 3 9 8 1
Туреччина 2010 чемпіони 1 9 9 0
Іспанія 2014 чемпіони 1 9 9 0
Загалом 5 титулів 17/17 141 114 27

Чемпіонат Америки з баскетболу[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Пуерто Ріко 1980 не брали участь
Бразилія 1984
Уругвай 1988
Мексика 1989 Runner-up 2 8 6 2
США 1992 чемпіони 1 6 6 0
Пуерто Ріко 1993 чемпіони 1 7 6 1
Аргентина 1995 не брали участь
Уругвай 1997 чемпіони 1 9 8 1
Пуерто Ріко 1999 чемпіони 1 10 10 0
Аргентина 2001 перший раунд 10 4 0 4
Пуерто Ріко 2003 чемпіони 1 10 10 0
Домініканська республіка 2005 півфіналісти 4 10 4 6
США 2007 чемпіони 1 10 10 0
Пуерто Ріко 2009 не брали участь
Аргентина 2011
Загалом 6 титулів 9/15 74 60 14

Панамериканські ігри[ред.ред. код]

Рік Раунд Позиція ЗІ W L
Аргентина 1951 чемпіони 1 6 6 0
Мексика 1955 чемпіони 1 5 4 1
США 1959 чемпіони 1 6 6 0
Бразилія 1963 чемпіони 1 6 6 0
Канада 1967 чемпіони 1 5 5 0
Колумбія 1971 Group Stage 7 3 2 1
Мексика 1975 чемпіони 1 9 9 0
Пуерто Ріко 1979 чемпіони 1 9 9 0
Венесуела 1983 чемпіони 1 8 8 0
США 1987 фіналісти 2 7 6 1
Куба 1991 третє місце 3 7 6 1
Аргентина 1995 фіналісти 2 7 4 3
Канада 1999 фіналісти 2 5 4 1
Домініканська республіка 2003 пів-фіналісти 4 5 2 3
Бразилія 2007 чверть-фіналісти 5 5 3 2
Мексика 2011 третє місце 3 5 3 2
Канада 2015 TBD
Загалом 8 титулів 16/16 97 82 15

Примітки[ред.ред. код]