Карл-Отто Кох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл-Отто Кох
нім. Karl Otto Koch
Народився 2 серпня 1897(1897-08-02)[2][1]
Дармштадт, Німецький союз[3]
Помер 5 квітня 1945(1945-04-05)[1] (47 років)
Бухенвальд, Веймар, Тюрингія[d], Третій Рейх
·вогнепальне поранення
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер, мучитель, наглядач концентраційного табору, політик, war criminal, Nazi, фашист
Галузь націонал-соціалізм[4], концентраційний табір[4] і воєнний злочин[4]
Знання мов німецька[4]
Учасник Друга світова війна
Членство СС[5]
Роки активності з 1916
Посада комендант нацистського концентраційного табораd
Військове звання штандартенфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[5]
У шлюбі з Ільза Кох
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
Нагрудний знак пілота-спостерігача (Пруссія)
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

Карл-Отто Кох (нім. Karl-Otto Koch; 2 серпня 1897, Дармштадт — 5 квітня 1945, Бухенвальд) — штандартенфюрер СС, комендант концтаборів Заксенгаузен (липень 1936 — липень 1937), Бухенвальд (1937—1941) і Майданек.

Біографія[ред. | ред. код]

До Першої світової війни Кох працював банківським клерком. Під час війни він був захоплений в полон британськими військами і містився в полоні до 1919 року.[6]

У 1930 році Кох вступив в НСДАП, а незабаром і в СС. У 1934 році він був призначений комендантом концтабору Ліхтенбург. Два роки по тому Коха перевели в Заксенгаузен. Незабаром він одружився з Ільзою Келер, з якою він був знайомий вже два роки і яка теж працювала в Заксенгаузені. У 1937 році Коха призначили комендантом щойно створеного табору Бухенвальд. Ільза переїхала разом з чоловіком і пізніше стала одним з наглядачів.

Карлу і, особливо, Ільзі Кох, яку часто називають «Бухенвальською відьмою» (нім. Die Hexe von Buchenwald), приписуються жорстокі вбивства і тортури ув'язнених. Існує легенда про те, що вдома у Кохів зберігалися абажури, виготовлені з людської шкіри, однак на післявоєнному процесі над Ільзою Кох достовірних доказів цього пред'явлено не було.[7]

У вересні 1941 року Кох став комендантом Майданека. Менш ніж через рік (24 серпня 1942) він був відсторонений від посади через підозри в корупції і присвоєння державного майна. У наступному році в рамках розслідування випадків корупції в СС Коху були пред'явлені звинувачення у вбивстві лікаря Вальтера Кремера і його помічника, які могли проговоритися, що лікували Коха від сифілісу. Справа вів суддя Георг Конрад Морген, який розслідував і інші злочини, скоєні посадовими особами в концтаборах. Ільза Кох звинувачувалася в привласненні великої суми, але була виправдана, а Карл Кох був визнаний винним у вбивстві і розстріляний 5 квітня 1945 року.

Нагороди[8][ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Find a Grave — 1996.
  2. SNAC — 2010.
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #12444055X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б в г Czech National Authority Database
  5. а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
  6. Karl Otto Koch. www.jewishvirtuallibrary.org. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
  7. Ilse Koch on trial at Dachau for making human lamp shades at Buchenwald. www.scrapbookpages.com. Архів оригіналу за 14 квітня 2008. Процитовано 1 лютого 2019.
  8. Koch, Karl-Otto - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 1 лютого 2019.
  9. а б SS-Standartenführer (I-L). archive.is. 20 червня 2014. Архів оригіналу за 20 червня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.