Бухенвальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
В'язні Бухенвальду при звільненні

Бухенва́льд  — нацистський концентраційний табір 6 миль від міста Ваймар в Тюринґії (на території колишньої НДР) в центральній Німеччині, заснований гітлерівцями влітку 1937 року, діяв 8 років, до 1945 року, будучи сценою щоденного варварства і звірства. У Бухенвальді загинули десятки тисяч невинних людей: їх убивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом. Згідно з оцінками, близько 50 000 людей загинули в Бухенвальді — переважно євреї та політичні в'язні, але також радянські (українські включно) військовополонені, цигани та гомосексуалісти.

Бухенвальд не був табором смерті, як Аушвіц: не було газових камер. Проте в Бухенвальді було вбито та закатовано багато ув'язнених; інші гинули від голоду та хвороб.

Деяких людей навмисне заражали вірусами задля медичних експериментів. Дружина командувача табору Ільзе Кох зажила сумної слави тим, що мала абажури, виготовлені з людської шкіри. Для цього відбиралися вязні, котрі мали викарбувані на своїй шкірі найбільш мистецькі татуювання — їх затримували та вбивали уколами під керівництвом Карла Бейґс, одного з членів Капос.

Коли американське військо звільнило табір у 1945 році, стало зрозуміло, що в жахливих умовах перебувало 20 000 в'язнів.

Невдовзі після визволення радянські спецслужби почали використовувати Бухенвальд для ув'язнення нової хвилі полонених, рівень смертності був вищий за нацистські часи. І там, як стало згодом відомо, чинили воєнні злочини[1].

Бухенвальд за нацистів[ред.ред. код]

Суд над керівництвом табору[ред.ред. код]

В квітні 1947 року Обергрупенфюрер СС і генерал Ваффен-СС Йосіас Прінс цу Вальдек та 30 інших членів штабу табору, включно зі зловідомою Ільзе Кох, предстали перед судом Військового Трибуналу США. Суд відбувся в концентраційному таборі Дахау поблизу Мюнхена.

Бухенвальд за комуністів[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Владислав Гриневич Роздуми про пам'ять Другої світової війни в Європі Дзеркало тижня № 46 (826) 11—17 грудня 2010

Посилання[ред.ред. код]