Коли Ніцше плакав (фільм)
Коли Ніцше плакав | |
|---|---|
| англ. When Nietzsche Wept | |
 | |
| Жанр | драматичний фільм і екранізація роману[d] |
| Режисер | Pinchas Perryd[1] |
| Сценарист | Ірвін Ялом |
| На основі | Коли Ніцше плакав |
| У головних ролях |
Арманд Ассанте[2], Бен Кросс[2][3], Кетрін Винник[2], Michal Yannaid[2] і Jamie Elmand[2] |
| Оператор | Georgi Nikolowd |
| Композитор | Sharon Farberd |
| Дистриб'ютор | First Look Studiosd і Netflix |
| Тривалість | 105 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |
 Болгарія США |
| IMDb | ID 0760188 |
«Коли Ніцше плакав» (англ. When Nietzsche Wept) — кінофільм 2007 року, знятий режисером Пінхасом Перрі[4] на основі однойменного роману Ірвіна Ялома.
Сюжет[ред. | ред. код]
До відомого віденському лікаря Йозефа Броєра приходить екзальтована росіянка Лу Саломе, яка просить доктора допомогти її другові Фрідріху Ніцше. Зачарований дівчиною, Бреєр погоджується. Проте спочатку лікар і філософ не можуть установити контакту — Ніцше погоджується на допомогу тільки після того, як розбиває головою люстерко. Сам Броєр також страждає від психологічних, моральних проблем, пов'язаних із конфліктом між потягом до красивих пацієнток і зобов'язаннями перед дружиною.
Тоді лікар пропонує філософу угоду — Броєр лікує Ніцше від «мігрені», а той натомість надає доктору можливість розповідати про свої проблеми. Цією ідеєю Йозеф ділиться зі своїм молодим другом Зигмундом Фрейдом.
Під впливом Ніцше Броєр вирішує набути справжньої свободи — піти від дружини і з'єднатися зі своєю колишньою пацієнткою Бертою. Однак з'ясовується, що Берта вже захопилася іншим лікарем. Йозеф збриває бороду, влаштовується офіціантом у кафе, де його випадково зустрічає Фрейд. Броєр біжить від нього, падає у воду і — прокидається. Виявляється, що Фрейд загіпнотизував свого друга, що допомогло останньому розв'язати власні внутрішні конфлікти. Броєр знову зустрічається з Ніцше, і вони обговорюють своїх жінок. З'ясовується, що проблеми філософа так і залишилися, і Ніцше вирішує йти своїм шляхом. Лікар і філософ розстаються друзями. Історія стосунків Йозефа і Берти потім була описана у спільній книзі Броєра і Фрейда, з якої і почався психоаналіз.
У ролях[ред. | ред. код]
- Арманд Ассанте — Фрідріх Ніцше
- Бен Крос — Йозеф Броєр
- Джеймі Елман — Зигмунд Фрейд
- Аяна Хавів — співачка
- Рейчел О'Міра — фрау Бекер
- Джоанна Пакула — Матільда Броєр
- Кетрін Винник — Лу Саломе
- Міхаль Янай — Берта Паппенгейм
- Андреас Бекетт — Заратуштра
Музика[ред. | ред. код]
У фільмі звучить класична музика — Йоганна Штрауса молодшого («На прекрасному блакитному Дунаї»), Джоаккіно Россіні (музика із опер «Сорока-злодійка» і «Севільський цирульник»), Людвіга ван Бетховена («Симфонія № 3»), Петра Чайковського (сюїта з «Лебединого озера»), Йоганнеса Брамса («Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» з «Німецького реквієму»), Ріхарда Вагнера («Політ валькірій» із опери «Валькірія»), Жоржа Бізе («Хабанера» із опери «Кармен»).
Виробництво[ред. | ред. код]
Знімання фільму відбувалося в болгарському місті Русе.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б в г д http://www.imdb.com/title/tt0760188/
- ↑ http://www.filmaffinity.com/es/film721567.html
- ↑ https://www.imdb.com/name/nm0675257/ [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про американський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про болгарський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
