Йоганн Штраус (син)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоганн Баптист Штраус
Johann Strauss II.jpg
Народився 25 жовтня 1825(1825-10-25)
Відень
Помер 3 червня 1899(1899-06-03) (73 роки)
Відень
Діяльність композитор
Батько Йоганн Штраус I
Рід Штрауси

Йоганн Баптист Штраус ІІ (нім. Johann Baptist Strauss; 25 жовтня 1825 — 3 червня 1899) — австрійський композитор, скрипаль, диригент. Старший син Йоганна Штрауса старшого.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 жовтня 1825 у Відні. В 1844 організував власний концертний ансамбль, що потім переріс в оркестр і незабаром приніс популярність Штраусу-диригенту й композиторові. Після смерті батька Штраус об'єднав його оркестр і свій і здійснив концертні поїздки по європейських містах; в 1856-65 й 1869 бував у Росії, керував літніми концертними сезонами в Павловську, де виконував твори західноєвропейських, російських композиторів і власну музику. В 1863-70 диригент віденських придворних балів.

1870 року відмовляється від роботи придворного диригування, що, однак, не завадило йому продовжувати гастролі з тріумфальним успіхом. У 1872 Штраус гастролював у США, в 1872 й 1886 виступав у Москві й Петербурзі. В 1871 Й.Штраус пише свою першу оперету — «Індіго та 40 розбійників», а після успішної прем'єри третьої оперети Й.Штрауса — «Летюча миша»[1], Й.Штраус здобуває всесвітнє визнання як оперетний композитор.

Й.Штраус і Й.Брамс у Відні

У 1862 Й.Штраус одружується на співачці Етті Треффц (Henrietta Treffz), яка вже мала до нього трьох дочок і чотирьох синів, що, однак не завадило їх щастю. Разом вони прожили до 1878 року, коли Етті Треффц померла. Вважається, що саме вона надихнула Й.Штрауса до роботи в оперетному жанрі. Другий шлюб Й.Штрауса з актрисою Анжелікою Дітріх не був щасливим, що змусило композитора подавати на розлучення. Відмова Римо-католицької церкви у розлученні змушує Й.Штрауса перейти у протестантизм та змінити громадянство, у 1887 він прийняв громадянство Saxe-Coburg and Gotha. В серпні 1887 Й.Штраус одружується втретє на Адель Штраус, якій пізніше він присвятив популярний вальс Адель.

В 1892 Й.Штраус спробував себе в оперному жанрі, проте його єдина опера — «Лицар Пасман»(Ritter Pásmán) не набула популярності. У травні 1899 року він простудився на ранку в придворному театрі, де диригував увертюрою до «Летючої миші», почалося запалення легенів, яке стало для композитора фатальним. 30 червня 1899 Й.Штраус помер. Похований Й.Штраус на центральному цвинтарі Відня «Zentralfriedhof»

Творчість[ред.ред. код]

Штраус — найвидатніший майстер віденського вальсу й віденської оперети. Написав близько 500 творів танцювальної музики (вальси, польки, мазурки й ін.), які підняв на високий художній рівень. Опирався на традиції Ф. Шуберта, К. М. Вебера, І. Ланнера, а також свого батька (у тому числі розвив форму 5-частинного вальсового циклу з інтродукцією і кодою), симфонізував вальс і додав йому індивідуальну образність. Романтична натхненність, мелодійна гнучкість і краса, опора на австрійський міський фольклор, практику побутового музикування обумовили популярність вальсів Штрауса «Прощання з Петербургом» (1858), «Життя артиста», «На прекрасному блакитному Дунаєві» (обидва — 1867), «Казки Віденського лісу» (1868), «Віденська кров» (1873), «Весняні голоси» (1883), «Імператорський вальс» (1890) як в Австрії, так й в інших країнах.

Штраус почав писати оперети під впливом Ж. Оффенбаха в 1870-х рр. Однак, на відміну від драматургично насиченої французької оперети, в опереті Штрауса панує стихія танцю (залучається головним чином вальс, а також чардаш, галоп, мазурка, кадриль, полька й ін.). Вершини творчості Штрауса в цьому жанрі — «Летюча миша» (1874), «Циганський барон» (1885). Штраус вплинув на творчість Оскара Штрауса, Ф. Легара, И. Кальмана, а також Ріхарда Штрауса (опера «Кавалер троянди»). Музику Штрауса цінували його сучасники — Й. Брамс, М. А. Римський-Корсаков, П. І. Чайковський та інші.

Брати[ред.ред. код]

  • Йозеф Штраус (18271870) — автор популярних оркестрових п'єс; диригент в оркестрі Штраусів з 1853, з яким гастролював по європейських містах (в 1862 у Павловске)
  • Едуард Штраус (18351916) — автор танцювальних творів; скрипаль і диригент в оркестрі Штраусів, з яким в 1865 й 1894 виступав з концертами в Петербурзі й Павловску; в 1870 став спадкоємцем Йоганна Штрауса на посаді диригента віденських придворних балів.

Твори[ред.ред. код]

Австрійська банкнота 100 шилінгів з портретом Й.Штрауса, 1960 р.
Пам'ятник Й. Штраусу у Відні
  • Комічна опера Лицар Пасман (1892, Відень);
  • балет Попелюшка(дороблений Й. Байером, 1901, Берлін);
  • оперети (16)
    • Індіго і 40 розбійників (1871)
    • Римський карнавал (1873),
    • Летюча миша (1874),
    • Весела війна (1881; усе — Відень),
    • Ніч у Венеції (1883, Берлін),
    • Циганський барон (1885, Відень) та ін.;
  • оркестрові — ** вальси (близько 160),
    • польки (117),
    • кадрилі (понад 70),
    • галопи (32),
    • мазурки (31),
    • марші (43) та ін.

Див. також[ред.ред. код]

  • 4559 Штраус — астероїд, названий на честь композитора[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]