Красіленко Володимир Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Красіленко.
Красіленко Володимир Андрійович
Володимир Красіленко
Народився 30 листопада 1931(1931-11-30)
м. Бершадь Вінницька область
Помер 11 липня 2021(2021-07-11) (89 років)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Вінниця Вінницька область
Діяльність Українська література, журналістика
Відомий завдяки поет
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України

Володи́мир Андрі́йович Красі́ленко (30 листопада 1931, Бершадь, нині Вінницької області — 11 липня 2021)[1] — український поет. Член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України (2005). Кандидат технічних наук (1967).[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 листопада 1931 року в місті Бершадь, нині Вінницької області. Середню освіту здобував в Ободівській початковій школі (1937–1941), Війтівській семирічці (1943–1947) та Бершадській середній школі № 1 (1947–1950).
Закінчив радіотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту (1955). За основним фахом — інженер-електрик у галузі автоматики та приладобудування.
У 1955–1956 рр. — інженер Інституту машинознавства та автоматики Львівського відділення АН УРСР. 1957 р. був переведений на посаду асистента Львівського політехнічного інституту, а 1958 р. — до Інституту автоматики і електрометрії Сибірського відділення АН СРСР (Новосибірськ, Росія), де навчався в аспірантурі. Кандидат технічних наук (1967). Працював на посаді молодшого наукового співробітника, виконував обов'язки ученого секретаря, а також за сумісництвом провадив заняття на посаді доцента в Новосибірському державному університеті до вересня 1969 р.
За конкурсом був обраний у 1969 р. деканом факультету радіоелектроніки Вінницького філіалу Київського політехнічного інституту (нині Вінницький національний технічний університет). Працював на цій посаді до 1975 р. У 1969–1992 рр. — доцент кафедри. Науковий доробок становить близько 30 публікацій, у тому числі 6 авторських свідоцтв на винаходи.[3]

В. А. Красіленко на зборах Вінницької письменницької організації.

Творчість[ред. | ред. код]

Починав як журналіст у 60-ті роки ХХ ст. під час перебування у Новосибірську, дописуючи до газет «Вечерний Новосибирск», «Советская Сибирь», багатотиражки Академмістечка «За науку в Сибири».[4]
З січня 1994 р. працює в жанрі віршованого гумору й сатири, епіграми, пародії, усмішки, шаржу, каламбуру. Друкується у місцевій та загальноукраїнській пресі. Автор близько десяти книг:[5]


Нагороди, літературні премії[ред. | ред. код]

Усвідомлюючи себе сатириком, він, як на мої літературознавчі критерії, є переважно гумористом. Легкий, ненав'язливий усміх, витончена гра слів і понять, а то й іскрометне перефразування засобами вірша вислову, почутого в народі, або вичитаного у філософів та мислителів, — ось найочевидніші його творчі засоби.

— Михайло Стрельбицький[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 237.
  3. ↑ В. А. Красіленко на сайті «Слово». Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 18 січня 2009.
  4. ↑ Красіленко Володимир Андрійович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 118.
  5. ↑ Володимир Красіленко // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця: ТОВ Консоль, 2010. — С. 213–222 : портр.
  6. ↑ Свято гумору на батьківщині [[Руданський Степан Васильович|Степана Руданського]] // Сайт всеукраїнської газети «Вісник». — 2009. — 2 лютого. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
  7. ↑ Оголошено переможців конкурсу «Шпигачки» ім. [[Лукаш Микола Олексійович|Миколи Лукаша]] // Сайт «Літакцент». — 2010. — 13 грудня. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2014.
  8. ↑ Про Красіленка В.А. на інформаційному порталі «Бершадь.ua»

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література Це незавершена стаття про літератора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Красіленко_Володимир_Андрійович&oldid=40950162