Максиміліанівська вулиця
| Максиміліанівська вулиця Харків | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Нагірний район |
| Район | Київський |
| Назва на честь |
Максиміліан Гельферих, Максиміліан Раупаха |
| Колишні назви | |
| Ольмінського | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 320 м |
| Координати початку | 50°00′09″ пн. ш. 36°14′46″ сх. д. / 50.00250° пн. ш. 36.24611° сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′05″ пн. ш. 36°15′00″ сх. д. / 50.00139° пн. ш. 36.25000° сх. д. |
| поштові індекси | 61024 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Пушкінська» (160 м) |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 2 до № 22 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450225 |
| Мапа | |
 | |
 Максиміліанівська вулиця у Вікісховищі | |
Максиміліанівська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний схід до Політехнічної вулиці.
Історія й назва[ред. | ред. код]
Максиміліанівська вулиця почала забудовуватись приблизно у 1880-і роки, що було пов'язане із заснуванням Харківського технологічного інституту. Назва вулиці походила від імені землевласника Максиміліана Карловича Раупаха, ділянки що пролягали цією вулицею були оформлені на його жінку Юлію.
У 1924—1936 роки вулиця мала назву Раковського.
У 1936 р. вулиці було присвоєне ім'я революційного діяча М. С. Ольмінського, яку вона носила впродовж 1936—1941, 1943—2015 років.
Впродовж 1941—1943 років назву Максиміліанівська було тимчасово повернено.
Сучасність[ред. | ред. код]
20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиці було повернено стару назву — Максиміліанівська[1], але вже на честь Максиміліана Гельфериха, видатного бельгійського промисловця і мецената, хоча на цій вулиці у своєму маєтку мешкав не Максиміліан, а його рідний брат Генрих Гельферих[2].
Будинки[ред. | ред. код]
- Буд. № 2 — На розі з вул. Пушкінською, 70, стоїть особняк, який належав Генриху Гельфериху. Вже після здобуття Україною незалежності особняк було реконструйовано з надбудовою. Тепер у ньому розміщується Національна академія правових наук України.
- Буд. № 9 — У цьому будинку жив П. Д. Гайдамака, композитор і громадський діяч.
- Буд. № 10, 13, 18 — Пам'ятки архітектури Харкова, житлові будинки поч. XX століття. Архітектори невідомі.
- Буд. № 11 — Пам. арх. Особняк, 1899 р., арх. О. М. Бекетов. Колись належав М. Сомову, професорові Харківського імператорського університету. Нині тут міститься Харківське медичне товариство. Пам. арх. постраждала в результаті ремонту 1996 р. (гостроверха покрівля вежі була замінена пласкою). 16 травня 2018 року на будинку встановлено меморіальну дошку на честь В. А. Франковського, лікаря і філантропа, одного із засновників Харківського медичного товариства[3].
- Буд. № 15 — Пам. арх. Житловий будинок поч. XX ст. Нині гуртожиток. На будинку встановлена меморіальна дошка з написом: «У цьому будинку в 1924—1934 рр. знаходилося Генеральне консульство, а у 1934—1937 рр. — Консульство Республіки Польща у Харкові. Останнім консулом у 1936—1937 рр. був Тадеуш Бжезінський, батько видатного американського політика польського походження Збігнєва Бжезінського.»
- Буд. № 19 — Пам. арх. Особняк, 1910 р., арх. Ю. С. Цауне.
- Буд. № 22 — Пам. арх. Особняк, 1912 р., арх. В. Г. Глуш. Нині Генеральне консульство Російської Федерації[4]. В лютому 2021 року поруч із Генконсульством РФ встановили банер із зображенням Кримського півострова і написом «Крадене»[5]. На банері також розміщена емблема контррозвідки Служби безпеки України.
Зображення[ред. | ред. код]
-
Буд. № 11 -
Буд. № 13 -
Буд. № 18 -
Буд. № 19 -
Меморіальна дошка композиторові Петру Гайдамаці, буд. № 9 -
Меморіальна дошка, присвячена Консульству Республіки Польща, буд. № 15 -
Щит із зображенням Кримського півострова і написом «Крадене» поруч із Генконсульством РФ -
Пам'ятник М. Булгакову з котом Бегемотом у дворі буд. № 18
.jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Харьков: новое о знакомых местах. Шарм и шрамы улицы Ольминского(рос.)
- Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: Улица консулов и репрессий(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Реєстр актів харківської міської ради. Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Будинок Германа Гельфериха [Архівовано 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] moreinfo.ua
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках. Франковський В. А.
- ↑ Генеральное консульство Российской Федерации в Харькове (Украина). Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Софія Цвєткова (27 лютого 2021). «Крадене». Біля консульства РФ у Харкові розмістили банер із зображенням Криму. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 11 червня 2021.
|
