Раковський Християн Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Християн Георгійович Раковський
болг. Кръстьо Георгиев Станчев
Християн Георгійович Раковський
Прапор
2-й Голова РНК УСРР
29 січня 1919 — 17 грудня 1919
Попередник: Юрій П'ятаков
Спадкоємець: Григорій Петровський
Прапор
4-й Голова РНК УСРР
19 лютого 1920 — 15 червня 1923
Попередник: Григорій Петровський
Спадкоємець: Влас Чубар
 
Народження: 13 серпня 1873(1873-08-13)
Котел, Східна Румелія, Османська імперія (нині — Болгарія)
Смерть: 11 вересня 1941(1941-09-11) (68 років)
Медведівський ліс біля Орла, РРФСР, СРСР
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Орден Трудового Червоного Прапора (УСРР) Орден Трудового Червоного Прапора (УСРР)

Христия́н Гео́ргійович Рако́вський (болг. Кръстьо Георгиев Станчев, псевдоніми Христев, Інсаров та ін.; * 13 серпня 1873(18730813), Котел, Східна Румелія, Османська імперія (нині — Болгарія) — 11 вересня 1941, Медведівський ліс біля Орла, РРФСР, СРСР) — більшовицький політичний діяч болгарського походження.

Життєпис[ред.ред. код]

Румунський підданий, походив з поміщицької родини з Південої Добруджі. У 1890 році еміґрував до Швейцарії, де увійшов у зв'язки з російським соціал-демократичним рухом, потім студіював у Франції, брав участь у студентському революційному русі.

У 1904 заснував соціалістичну партію Румунії, а в 1914 році — Об'єднану соціалістичну партію Балкан. Заарештований у 1915 й ув'язнений у Ясах за шпигунство на користь Німеччини, Раковський у травні 1917 року був звільнений російськими солдатами і відтоді став діячем більшовицької партії.

Шість років працював в Україні. На початку 1918 очолював ВЧК в Одесі й Севастополі, був членом радянської делегації на мирних переговорах у Бересті Литовському, у травні-червні був головою Мирової Делегації РРФСР з Українською державою; 29 січня 1919 призначений головою Раднаркому і наркомом зовнішніх справ УСРР, сприяв відкриттю дипломатичних місій УСРР за кордоном. Наприкінці 1919 року вся територія України опиналася під контролем Збройних сил Півдня Росії, Української народної республіки і Польщі. У цих умовах більшовики створили Всеукраїнський революційний комітет, який з 17 грудня 1919 по 19 лютого 1920 був вищим законодавчим та виконавчим органом влади «Радянської України», його очолював Г. І. Петровський. З 19 лютого 1920, після повторної окупації більшовиками більшої частини України, діяльність РНК УРСР відновилася.

Одночасно в Комінтерні представляв Балкани. 30 вересня 1920 Політбюро ЦК КП(б)У призначило голову РНК УСРР Х. Г. Раковського членом Реввійськради Південного фронту. 24 липня 1921 року Політбюро ЦК КП(б)У призначило його представником КП(б)У в Комінтерні.

Ставлення до українців[ред.ред. код]

Ставився вороже до української мови й українську націю називав «вигадкою інтеліґентів».

« Декретування української мови як державної є реакційна, нікому не потрібна справа  »

— Християн Раковський, промова на засіданні Київського міського совєту 13 лютого 1919[1]

Тим не менше, Християн Раковський в 1922 критикував Сталіна, що тоді був наркомом національностей РРФСР, за втручання у внутрішні і зовнішні справи УСРР, а в грудні того ж року, при створенні СРСР, відстоював конфедерацію, з залишенням права за національними республіками на самостійні дипломатичні зв'язки й зовнішню торгівлю; на XII з'їзді РКП(б) (1923) критикував Сталіна за російський шовінізм і централізм. Наслідком цього був у середині 1923 усунений з посади голови Раднаркому УСРР і призначений послом спочатку до Англії, а потім до Франції, звідки в 1927 усунутий за підривну революційну діяльність.

Крах кар'єри[ред.ред. код]

Ще з початку 1920-х пристав до троцькістів, за що в 1928 був виключений з партії і засланий. Після покаянного листа Сталіну в 1934 повернувся з заслання і був призначений головою делегації Червоного хреста в Японії. У 1936 знову заарештований і на Третьому Московському процесі(рос.)укр. (1938) був засуджений до 20-ти років ув'язнення.

11 вересня 1941 розстріляний під час Медведівського розстрілу.

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Попередник: 2-й Голова РНК УСРР
19191919
Наступник:
Юрій П'ятаков Григорій Петровський
Попередник: 4-й Голова РНК УСРР
19201923
Наступник:
Григорій Петровський Чубар Влас Якович
  1. Юрій Шевельов. Принципи й етапи большевицької політики щодо словʼянських мов у СССР. Валерій Марченко. Київський діалог/За загальною редакцією Лариси Івшиної. — Видання друге. Бібліотека газети „День“ — Київ: ПрАТ „Українська прес-група“, 2014. — 64 с., с. 8.