Вулиця Гоголя (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Гоголя.
Вулиця Гоголя
Харків
Початок вулиці Гоголя
Початок вулиці Гоголя
Початок вулиці Гоголя
Місцевість Центр
Район Київський
Назва на честь М. В. Гоголя
Колишні назви
Мало-Сумська, Шерстобойна, Шаповальська, Кокошкінська, Гоголівська
Загальні відомості
Протяжність 330 м
Координати початку 49°59′42″ пн. ш. 36°14′03″ сх. д. / 49.99500° пн. ш. 36.23417° сх. д. / 49.99500; 36.23417
Координати кінця 49°59′53″ пн. ш. 36°14′07″ сх. д. / 49.99806° пн. ш. 36.23528° сх. д. / 49.99806; 36.23528
поштові індекси 61057
Транспорт
Найближчі станції метро «Історичний музей» (300 м)
«Архітектора Бекетова» (420 м)
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 1 до № 13
Архітектурні пам'ятки № 1, 2, 4, 7, 9-б, 11
Храми Собор Успіння Пресвятої Діви Марії
Поштові відділення Укрпошта, відділення № 57
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r1605415
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Гоголя у Вікісховищі

Ву́лиця Го́голя — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від скверу на Театральному майдані і йде на північ до вулиці Скрипника. Довжина 0,330 км.[1]

Історія й назва[ред. | ред. код]

Виникнення вулиці відносять до другої половини XVIII століття. Тоді її називали Мало-Сумською, оскільки вона йшла паралельно вулиці Сумській. Є. А. Плотичер стверджує, що однією з назв було Шаповальська — можна припустити, що вулиця сформувалася раніше за загальноприйнятий час і до цього носила назву Шаповалова (на ній знаходився двір Семена Шаповала). Вулиця з такою назвою згадується в Росписі церковних парафій м. Харкова 1724 р., опублікованій в т. 1 роботи Д. І. Багалія та Д. П. Міллера «Історія міста Харкова за 250 років його існування».

На початку XIX століття назву змінили на Шерстобойну (1804), 28 вересня 1894 р. вулиця була перейменована в Кокошкінську (Кокошкін Сергій Олександрович (1796—1861) — харківський генерал-губернатор у 1847—1856 рр.), в 1909 — в Гоголівську (на честь класика російської літератури, етнічного українця Миколи Гоголя — у зв'язку зі сторіччям з дня його народження). У списку вулиць 1954 р. має назву вулиця Гоголя.[1]

Лютеранська кірха. Поштова листівка Російської імперії

Наприкінці XVIII ст. на розі, на початку вулиці розташовувався острог. Однак місцеві мешканці скаржились на брязкання кайданів і крики в'язнів. Внаслідок цього міська влада в 1822 році арестантів перевела до нового острогу за Димитрієвською церквою, а старий острог у 1827 році був знесений.

Трохи згодом на його місці була зведена лютеранська кірха, оскільки саме в цьому районі Харкова селились німецькі поселенці і неподалік було розташоване лютеранське кладовище. У 1913 році кірху розібрали й побудували нову, за проєктом петербурзького архітектора А. Ф. Гергардта. Ця будівля пережила Жовтневий переворот 1917 року, її життя навіть відродилося під час німецької окупації Харкова. Але у 1958 році було прийняте рішення знести кірху. Руйнівний вибух забрав життя трьох людей, а Харків втратив видатну споруду.[2]

Будинки[ред. | ред. код]

Незважаючи на те, що вулиця Гоголя коротка, на ній розташовані численні пам'ятки архітектури.

  • Буд. № 1 — житловий (прибутковий) будинок, охорон. № 204, архітектор  Б. І. Гершкович,[3] 1916 р.
  • Буд. № 2 — особняк, охорон. № 207. Цей будинок архітектор Є. О. Васильєв побудував у 1818 році для своєї сім'ї[4]. Пізніше в цьому будинку працювала Вознесенська жіноча гімназія. У 1840 році будинок реконструював архітектор А. А. Тон, після чого він належав пасторові лютеранської церкви. Будинок виконаний у формах російського класицизму початку XIX століття.[5] Влітку 2020 року було розпочато під виглядом реставрації незаконну реконструкцію цієї пам'ятки архітектури[6]. Власник надбудував замість первісної покрівлі мансарду, що спотворило вигляд пам'ятки. Харківський окружний адміністративний суд задовольнив позов прокуратури до забудовника про відновлення пам'ятки архітектури на вулиці Гоголя, 2[7][8]. Але рішення суду не було виконано, власник розпочав здавати в оренду мансардні приміщення під офіси[9].
  • Буд. № 4 — костел, охорон. № 209. Найпримітніша споруда на вулиці Гоголя — Собор Успіння Пресвятої Діви Марії. У 1887—1891 роках міський інженер польського походження Б. Г. Михаловський побудував цей католицький костел[5], відмовившись від плати за нагляд над будівельними роботами. За часів радянської влади будівлю передали польському клубу робітників, потім у соборі розмістили базу кінопрокату. Лише після проголошення незалежності України в 1991 році костел повернули вірянам Римо-католицької церкви. Нині на території костелу також побудована резиденція Харківсько-Запорозького єпископа.
  • Буд. № 5, 7 — колишній особняк і 3-я чоловіча гімназія, охорон. № 205. Побудовані у 1864 р. у «цегляному стилі» з використанням мотивів середньовічного зодчества.[5] В середині XIX століття земельну ділянку за цією адресою придбала Олександра Гаврилівна Харіна, дружина надвірного радника. В другій половині 1860-х років вона розпочала масштабні будівельні роботи, якими керував архітектор І. П. Гінш, данець за походженням[10]. Зведені будівлі Харіна здала в оренду 3-й чоловічій гімназії[11]. В цій гімназії викладав історію Дмитро Яворницький, а одним з відомих учнів був харківський архітектор В. Х. Нємкін. За радянських часів тут розміщувалась 29-а школа, а з 1972 року — філологічний факультет Харківського університету.
  • Буд. № 6/8 — готель «Чичиков», назва якого відсилає нас до Павла Івановича Чичикова, головного героя гоголівського роману «Мертві душі». Готель побудований у 2006 році за проєктом архітектора В. А. Зайденберга[12]. Впритул до готелю ми бачимо задній фасад сценічної частини театру ім. Пушкіна. Він стоїть на місці колишнього Саду Друкарів.
  • Буд. № 9-б — колишній особняк М. К. Уткіна, охорон. № 206, архітектор М. А. Бабкін[13], 1908 рік.
  • Буд. № 10 — новобудова, філія «Укрсоцбанку».
  • Буд. № 11 — колишній прибутковий будинок Уткіна, охорон. № 208, архітектор Б. М. Корнєєнко[14], 1913 рік.
  • Буд. № 13 — колишній прибутковий будинок М. С. Делла-Вос. Архітектор А. Томсон, 1875 рік. Нині житловий будинок, на 1-му поверсі відділення Укрпошти № 57.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

По парній стороні вулиці у 1870-х роках стояв будинок Йосипа Семеновича Сицянка, приват-доцента Харківського університету, який належав до харківської групи «Народна воля». У його домі зустрічались народовольці, серед них Андрій Желябов, Софія Перовська, які готували замах на Олександра II, російського імператора.

По парній стороні вулиці харківські художники облюбували довгу цегляну стіну й прикрасили її графіті з зображеннями М. Гоголя, невідомих персонажів, і дещо абстрактними написами, на кшталт «Ваше эскуство нэ горыть но змывается!»[15]

Галерея[ред. | ред. код]

  • Будинок № 1
    Будинок № 1
  • Будинок № 2, 2009 рік
    Будинок № 2, 2009 рік
  • Будинок № 2, 2020 рік
    Будинок № 2, 2020 рік
  • Комплекс собору Успіння Пресвятої Діви Марії
    Комплекс собору Успіння Пресвятої Діви Марії
  • Собор Успіння Пресвятої Діви Марії. Інтер'єр
    Собор Успіння Пресвятої Діви Марії. Інтер'єр
  • Будинок № 7. Колишня 3-я чоловіча гімназія
    Будинок № 7. Колишня 3-я чоловіча гімназія
  • Будинок № 9-б
    Будинок № 9-б
  • Будинок № 11
    Будинок № 11
  • Будинок № 13
    Будинок № 13

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б 2011, с. 72.
  2. ↑ Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица цареубийц. Архів оригіналу за 20 травня 2012. Процитовано 9 лютого 2016.
  3. ↑ Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Гершкович Борис Ісакович. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 10 лютого 2016.
  4. ↑ Андрей Парамонов (12 червня 2016). Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме архитектора Васильева, создавшего колокольню Успенского собора. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 10 травня 2021.
  5. ↑ а б в Харьков: Архитектура, памятники, новостройки, 1985, с. 48.
  6. ↑ Архітектурна катастрофа по-харківськи: що буде з будівлею на Гоголя, 2. 5 серпня 2020. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  7. ↑ Суд зобов'язав відновити пам'ятник архітектури в центрі Харкова. 24 грудня 2020. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  8. ↑ Двоповерховий особняк на вулиці Гоголя вирішено відновити (фото). Харків Times (укр.). 24 грудня 2020. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  9. ↑ Олена Павленко (18 лютого 2021). Пам'ятка архітектури в оренду: незаконне горище в старовинному особняку стало офісом. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  10. ↑ Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Гінш Іван-Емілій-Отто П. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 10 лютого 2016.
  11. ↑ Прогулки по Харькову: домовладения Александры Хариной по улице Гоголя. 17 грудня 2017. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
  12. ↑ Архитектура и архитекторы современного Харькова. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 10 лютого 2016.
  13. ↑ Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Бабкін М. А. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 10 лютого 2016.
  14. ↑ Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Корнієнко Борис Миколайович. Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 13 травня 2021.
  15. ↑ Самая компактная улица Харькова. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2016.

Джерела[ред. | ред. код]

А • Б • В • Г • Д • Е • Є • Ж • З • І • К • Л • М • Н • О • П • Р • С • Т • У • Ф • Х • Ц • Ч • Ш • Щ • Ю • Я
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вулиця_Гоголя_(Харків)&oldid=41749271