Вулиця Жон Мироносиць (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Жон Мироносиць
Харків
Вул. Жон Мироносиць, 11. Харківський художній музей
Вул. Жон Мироносиць, 11.
Харківський художній музей
Вул. Жон Мироносиць, 11.
Харківський художній музей
Район Київський
Загальні відомості
Протяжність ~ 480 м
Транспорт
Найближчі станції метро Архітектора Бекетова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2450253
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Жон Мироносиць у Вікісховищі

Вулиця Жон Мироносиць  — вулиця в центрі Харкова. Адміністративно розташована в Київському районі. Довжина 0,450 км[1].

Об'єднує вулиці Григорія Сковороди та Сумську. Перетинається з Чернишевською вулицею. До 2016 року носила назву «Раднаркомівська».

Історія[ред. | ред. код]

Заснована в кінці XVIII — початку XIX століття.

У 1897-1900 на Мироносицькій вулиці було споруджено будинок за проєктом архітектора Олексія Бекетова (зараз в цій будівлі розташовується Будинок учених).

У 1922-1928 в будівлі нинішнього Художнього музею (також побудованого за проектом Бекетова) працювала Рада народних комісарів УРСР, на честь якої вулиця отримала назву Раднаркоміська.

У 1936-1941 на вулиці Жон Мироносиць, в будинку № 6/8 жив поет Олександр Введенський.

У повоєнні роки на вулиці почав працювати Харківський художній музей. У червні 2009 року відкрито Харківський морський музей.

Назва[ред. | ред. код]

До нинішнього часу вулиця змінювала свою назву близько 20 разів. Вона проходила від Сумської уздовж Мироносицького кладовища (знесено в середині XIX ст., зараз на цьому місці сквер Перемоги) та спочатку називалася Старокладовищенським провулком. Коли він був перейменований — невідомо, до 1890-х рр. іменувався Касперівський — по імені кандидата права Василя Івановича Касперова, який жив тут. 15 вересня 1894 р Міська дума перейменувала його в Мироносицькій — від назви церкви Жон Мироносиць (не збереглася). На початку радянської влади провулок носив назву Свідомості. Рішенням міськвиконкому від 21 березня 1924 р. провулок перейменований в Раднаркомівську вулицю (в списку вулиць 1925 році відзначена також під назвою вулиця Раднаркому). Названа на честь Ради народних комісарів (Раднарком) України, який до перенесення столиці УРСР до Києва працював у будівлі № 9 (в даний час в ньому розташований Харківський художній музей).

В роки німецької окупації рішенням Міської управи від 7 вересня 1942 р поверталася назва Мироносицькій провулок. Після звільнення вулиця знову стала Раднаркомівською[1]. 3 лютого 2016 року згідно з вимогами Закону України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки» вулиця отримала назву Жон Мироносиць[2].

Визначні будівлі[ред. | ред. код]

  • Будинок № 9 — побудований за проектом архітектора Бекетова, нині в ньому розташовується виставковий зал Харківського художнього музею. Спочатку це була будівля недільної жіночої школи, організованої Христиною Алчевською.
  • Будинок № 10 — побудований в 1897-1900 дружиною Бекетова, Ганною Олексіївною. Був садибою Бекетових. На другому поверсі будівлі із західного боку був портик з каріатидами, прибраний під час реконструкції будівлі в 1920-х. Зараз це Харківський Будинок вчених.
  • Будинок № 11 — побудований за проектом архітектора Бекетова, нині в ньому розташовується Харківський художній музей.
  • Будинок № 13 — побудований в 1891-1893 Бекетовим. Колишній особняк Алчевського. У 1899 році Олексій Алчевський оплатив спорудження першого в світі пам'ятника Тараса Шевченка (скульптор Володимир Беклемішев). Пам'ятник розміщувався в саду садиби. Після продажу садиби доля пам'ятника невідома. Зараз в будівлі розташовується Будинок культури Національної поліції. Перед будівлею встановлено пам'ятник працівникам МВС, загиблим у боротьбі зі злочинністю.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Безпосередньо по вулиці громадський транспорт не проходить. У районі перетину з вулицею Григорія Сковороди знаходиться станція метро «Архітектора Бекетова».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. (2011). Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... Харьков: «Издательство САГА». с. 297. ISBN 978-617-575-024-7.
  2. LLC, Hulu. У Харкові перейменували ще 48 вулиць і п'ять адміністративних районів. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 21 березня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]