Чайковська вулиця
| Чайковська вулиця Харків | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Нагірний район |
| Район | Київський |
| Назва на честь | Петра Чайковського |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 530 м |
| Координати початку | 50°00′20″ пн. ш. 36°14′58″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 36.24944° сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′15″ пн. ш. 36°15′23″ сх. д. / 50.00417° пн. ш. 36.25639° сх. д. |
| поштові індекси | 61024 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Пушкінська» (230 м) |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 33б |
| Архітектурні пам'ятки | № 3, 4, 13, 16, 17, 21 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450321 |
| Мапа | |
 | |
 Чайковська вулиця у Вікісховищі | |
Чайковська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. На деяких мапах зустрічається назва «вулиця Чайковського». Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний схід. Перехресть з іншими вулицями немає. За будинком № 20, за проїздом до двору, починається вулиця Труфанова, яка фактично є продовженням Чайковської вулиці.
Історія[ред. | ред. код]
Виникнення вулиці відносять до кінця XIX століття. На початку XX століття Чайковська вулиця ще не мала назви. Вулиця відходила від колишньої Німецької (нині Пушкінська) у напрямку Журавлівської вулиці (нині вул. Шевченка), закінчувалась невеликим Котячим яром і переходила у Дегтярну вулицю (нині Труфанова). Офіційно Чайковська вулиця почала існувати в 1909 році. Саме тоді їй була присвоєна назва на честь російського композитора П. І. Чайковського.
Будинки[ред. | ред. код]
- Буд. № 1 (вул. Григорія Сковороди, 86) — пам'ятка архітектури Харкова, особняк початку XX ст. Цей будинок, а також будинок № 3, імовірно, були зведені за проєктом В. В. Величка. Можливо, що автором будинку № 3 був І. Виноградський. Обидва будинки були реконструйовані й надбудовані після війни, зараз у них розміщується Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького. Подвір'я інституту є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення. Висаджені на ньому дерева-екзоти утворили на міській вулиці затишний природний куточок.
- Буд. № 2 (вул. Григорія Сковороди, 84) — пам. арх., колишній притулок дворянських сиріт, побудований у 1915 році за проєктом архітектора О. М. Бекетова. Зараз це навчальний корпус кафедри криміналістики юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.
- Буд. № 4 — також спроєктований О. М. Бекетовим притулок для престарілих дворян, 1916 рік. Нині тут розміщується Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського НААН України[1]. Будинок також є пам'яткою історії Харкова, тут працював вчений-лісівник і ґрунтознавець Г. М. Висоцький.
- Буд. № 8 — житловий будинок, архітектор О. І. Ржепішевський, 1914 рік. Пізніше був заселений співробітниками УФТІ.
- Буд. № 13 — пам. арх., житловий будинок, 1920-і роки, архітектор невідомий.
- Буд. № 14 (у дворі) — У цьому будинку в різні роки жили видатні науковці-фізики — Л. В. Шубников, А. О. Слуцкін, І. Є. Островський, про що свідчать меморіальні дошки.
- Буд. № 15 — житловий будинок, архітектор О. М. Гінзбург, 1910-і роки. Було надбудовано 2 поверхи.
- Буд. № 16 — пам. арх., житловий будинок поч. XX ст., архітектор невідомий. До революції в ньому був розважальний готель, а одразу після неї тут оселилася Харківська ВНК. У будинку влаштували тюрму, камери тортур, тут розстрілювали людей і таємно ховали їх у Котячому яру. Навіть харківські візники категорично відмовлялися їхати на Чайковську вулицю. Пізніше, коли «надзвичайка» переїхала на інше місце, будинок заселили пересічними мешканцями.
У цьому будинку в 1980—1994 роках мешкав український композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв України В. С. Бібік, у пам'ять якого на фасаді встановлено меморіальну дошку[2].
- Буд. № 17 — пам. арх., житловий будинок, архітектор О. І. Ржепішевський, 1911 рік.
- Буд. № 20 — побудована у 1930-і роки школа № 100. Після війни була перебудована під житловий будинок. У цьому будинку в 1949—1980 роках жив учений-фізик, академік АН УРСР В. Є. Іванов. На фасаді встановлено присвячену йому меморіальну дошку[3].
- Буд. № 21 — пам. арх., житловий будинок, архітектор, імовірно, Б. І. Гершкович, 1913 рік. Також можливе авторство Ф. Ф. Небеля. Раніше будівля використовувалася як туберкульозне відділення дитячої клінічної лікарні № 23.
Джерела[ред. | ред. код]
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова [Архівовано 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Улицы и площади Харькова. Ул. Чайковская (Чайковского) [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Пушкинской. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
- Улица Чайковского. Страницы краеведческого альбома. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 17 лютого 2016.
- Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица физиков и палачей
- Домофото. Список зданий, Харьков, Чайковская улица. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Національний науковий центр «Інститут грунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського». Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках. В. С. Бібик. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках. Іванов В. Є. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
