Маргарет Ліндсей Хаггінс
| Маргарет Ліндсей Хаггінс | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
14 серпня 1848[1][2][…] Дублін, Ірландія[d], Сполучене Королівство[5][3][6] |
| Померла |
24 березня 1915[1][2][…] (66 років) Челсі, Кенсінгтон і Челсі, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство[6] ·хвороба[6] |
| Поховання | Ґолдерс-Ґрін (крематорій)[3] |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Діяльність | астроном, фізик, науковиця, фотографка, письменниця |
| Галузь | астрономія[7], астрофотографія[7], фотографія[7] і спектроскопія[7] |
| Знання мов | англійська[8][7] |
| У шлюбі з | Вільям Гаґґінс[5] |
Маргарет Ліндсей Гаґґінс (англ. Margaret Lindsay Huggins; до шлюбу Мюррей (Murray), 14 серпня 1848, Дублін — 24 березня 1915, Лондон)[9] — ірландсько-англійська наукова дослідниця і астрономка, піонерка в області спектроскопії, фотографка. Співавторка «Атласу представницьких зоряних спектрів» (1899) з чоловіком Вільямом Гаґґінсом.[10][11]
Життєпис[ред. | ред. код]
Мати Маргарет Мюррей померла, коли вона була ще дитиною. Після повторного шлюбу батька Маргарет виховував дідусь Роберт Мюррей, багатий офіцер Банку Ірландії, що займався астрономією і розповів їй про всі сузір'я і те, як їх можна ідентифікувати. Саме дідусь надихнув Маргарет стати астрономкою.
Ранню освіту здобула приватно удома в Дубліні, вивчаючи мистецтво, літературу, мови та музику. Також провела деякий час в школі в Брайтоні, Англія. Через недоступність офіційної підготовки в галузі вивчала популярні книги з астрономії, серед яких «Джон Гершель», «Обриси астрономії». У вільний час вивчала фотографію, що пізніше відіграло роль у її успішній астрономічній кар'єрі.
Зацікавившись спектроскопією, Маргарет Мюррей познайомилася з «астрономічним спектроскопістом» Вільямом Гаґґінсом[12]. 8 вересня 1875 року одружилася з ним в парафіяльній церкві в Монкстауні, округ Дублін.[11]
Робота мала великий вплив на повсякденне життя: дім вчених радше був робочим простором, а не місцем для родини. Дітей у пари не було.
Маргарет Гаґґінс померла 24 березня 1915 року у віці 66 років. Її кремували, а попіл зберігається поруч з Вільямом у крематорії Голдерс Грін.[13] У 1997 році на 23 Лонгфорд Терраса, Монкстаун, Дублін встановлена меморіальна дошка Маргарет Ліндсей Гаґґінс.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Після одруження «двоє закоханих у зірки»[14] присвятили себе дослідженням, їхня натхненна дружба призвела до масиву астрономічних знахідок. Їхня співпраця була «одними з найуспішніших партнерських відносин чоловіка і дружини за всю історію астрономії».[11] Маргарет і Вільям Гаґґінси першими «спостерігали і ідентифікували ряд ліній водню в спектрі зірки Вега».[12]
Гаґґінс використала навички фотографії у дослідженнях в обсерваторії Тульсе Хіла. У 1875 році Гаґґінси почали фотографічні експерименти, ретельно задокументовані в зошитах обсерваторії. Під час своїх ранніх експериментів з фотографування Сіріуса та Венери використовували різні засоби збереження зображення, наприклад, вологі і сухі пластини.
Крім продуктивної співпраці в обсерваторії Тульсе Хіла, Маргарет Гаґґінс провела багато власних дослідницьких проектів, наприклад, внесла суттєві поліпшення в обсерватне обладнання.
Після 1875 Гаґґінси продовжили ретельну програму фотографічних експериментів. У 1880-х роках пара займалася двома проєктами: фотографування сонячної корони та вивченням туманностей. Другий проєкт став знаковим для дослідниці: попри успішну кар'єру астрономки, газети лише після нього вперше згадали її як співавторку поряд з чоловіком.[15]
Детальні записи записників, зроблені парою, сприяли їхній першій публікації в 1889 році, що висвітлювала «дослідження спектрів планет». Вони також були серед тих, хто «спостерігали за Новою 1892, Нова Ауріге».[12] Астрономка відповідала за візуальні спостереження, а разом вони збирали «фотографічні спектри протягом декількох ночей».[12] Ці різноманітні дослідницькі проекти утримували пару «на передовій астрономічної спектроскопії».
У 1903 році Гаґґінси опублікували останній фрагмент спільного наукового дослідження щодо спектрів деяких радіоактивних речовин.
Гаґґінси працювали разом тридцять п'ять років як рівноправні партнери у дослідженнях.[15]
Публікації[ред. | ред. код]
- Некролог, Вільям Ласселл, 1880.[16]
- Астрономічний малюнок, 1882.[17]
- Некролог, Воррен де ла Рю, 1889.[18]
- Про нову групу ліній у фотографічному спектрі Сіріуса, 1890. [19]
- Система зірок, 1890. [20]
- Про яскравість зірок Вольфа та Рейє в Cygnus, 1891. [21]
- Астролябія, 1895.[22]
- Астролябія. II. Історія, 1895.[23]
- Спектроскопічні нотатки, 1897.[24]
- Атлас представницьких зоряних спектрів від λ 4870 до λ 3300, 1899. [10]
- Некролог, Агнес Мері Клерке, 1907.[25]
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Find a Grave — 1996.
- ↑ Dictionary of Irish Biography — RIA.
- ↑ а б Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 626. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
- ↑ а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Brück, Mary T. (2009). Huggins, Margaret Lindsay Murray. У Hockey, Thomas; Trimble, Virginia; Williams, Thomas R. (ред.). The Biographical Encyclopedia of Astronomers. New York: Springer Publishing. ISBN 978-0-387-31022-0. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 22 серпня 2012.
- ↑ а б Becker, Barbara J. (2011). Unravelling Starlight: William and Margaret Huggins and the Rise of the New Astronomy. Cambridge, England: Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-00229-6.
- ↑ а б в Brück, Mary (1991). Companions in Astronomy. Irish Astronomical Journal. 20 (2): 70. Bibcode:1991IrAJ...20...70B.
- ↑ а б в г Brück, Mary (1991). Companions in Astronomy. Irish Astronomical Journal. 20 (2): 70. Bibcode:1991IrAJ...20...70B.
- ↑ Brück, M. T. & Elliott, I., "The Family Background of Lady Huggins", Irish Astronomical Journal, Vol.20, NO. 3/MAR, 1992 P.210 [Архівовано 30 червня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Becker, Barbara J. (2011). Unravelling Starlight: William and Margaret Huggins and the Rise of the New Astronomy. Cambridge, England: Cambridge University Press. ISBN 978-1-107-00229-6.
- ↑ а б Becker, Barbara J. Exploring the Cosmos. University of California. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 30 червня 2019.
- ↑ Huggins, Margaret Lindsay (1880). The late Mr. William Lassell, LL.D., F.R.S. The Observatory. 3: 587—590. Bibcode:1880Obs.....3..586H.
- ↑ Huggins, Margaret Lindsay (1882). Astronomical Drawing. The Observatory. 5: 358—362. Bibcode:1882Obs.....5..358H.
- ↑ Huggins, Margaret Lindsay (1889). Warren De La Rue (obituary). The Observatory. 12: 244—250. Bibcode:1889Obs....12..245H. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 листопада 2015.
- ↑ Huggins, William, & Huggins, Margaret Lindsay. (1890). On a new group of lines in the photographic spectrum of Sirius. Sidereal Messenger. (9): 318–319.
- ↑ Huggins, Margaret Lindsay (1882). The System of the Stars. The Observatory. 13: 382—386. Bibcode:1890Obs....13..382.
- ↑ Huggins, W., & Huggins, M. L. (1891). On Wolf and Rayet's Bright-Line Stars in Cygnus. Sidereal Messenger. (10): 49–65.
- ↑ Huggins, Margaret L. (1895). "The Astrolabe." Popular Astronomy. (2): 199–202.
- ↑ Huggins, Margaret L. (1895). "The astrolabe. II. History." Popular Astronomy. (2): 261–266.
- ↑ Huggins, W., & Huggins, M. L. (1897). Spectroscopic notes. The Astrophysical Journal. (6): 322–327.
- ↑ Huggins, Margaret L. (1907). Agnes Mary Clerke. Astrophysical Journal. 25 (3): 226—230. Bibcode:1907ApJ....25..226H. doi:10.1086/141436.
|
