Сіріус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сіріус A/B
α Великого Пса (α CMa)
Canis major constellation map ukr.png
Locator Dot2.gif

Сіріус у сузір'ї Великого Пса.


Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Великий Пес
Пряме піднесення 06h 45m 08,9s
Схилення −16° 42′ 58″
Видима зоряна величина (V) −1,43/8,44
Характеристики
Спектральний клас A1V/DA2
Показник кольору (B-V) 0,00/−0,03
Показник кольору (U-B) −0,05/−1,04
Тип змінної None
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −7,6 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −546,01 мас/р
Схил.: −1223,08 мас/р
Паралакс (π) 380,02 ± 1,28 мас
Відстань 8,58 св. р.
(2,631 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
1,47/11,35
Фізичні характеристики
Маса 2,14/0,98 M
Радіус 1,68/0,008 R
Світність 26,1/0,0024 L
Ефективна температура 9,900/24,790 K
Металічність 1,000%/?
Обертання
Вік 2-3 × 108 млрд. років
Інші позначення
α Canis Majoris, 9 CMa, HD 48915, HR 2491, BD -16°1591, Gl 119-052, GCTP 1577.00 A/B, GJ 244 A/B, LHS 219, ADS 5423, LTT 2638, HIP 32349.
Посилання
SIMBAD дані для HD48915

Сі́ріус α Великого Пса, (лат. Sirius; давноєгипетська Сопт, або не зовсім правильно — Сотіс; аккадською назва — Как сі ді («стріла»)) — найяскравіша зоря на небі, подвійна зоря.

Світність Сіріуса у 22 рази більша, ніж Сонця, видима зоряна величина −1,46. Відстань до Землі становить 2,64 парсек або 8,6 світлових років. Сіріус — це візуально-подвійна зоря, тобто зоря, що має зорю-супутника, яку можна безпосередньо спостерігати в телескоп.

Компоненти Сіріуса[ред.ред. код]

рух Сіріуса

Фрідріх Вільгельм Бессель, спостерігаючи за Сіріусом і Проціоном, зауважив, що ці зірки пересуваються не прямолінійно. Із чого 1844 року він зробив висновок, що обидві зірки мають невидимих компаньйонів. 31-го січня 1862 року американський астроном і виробник телескопів Алван Грекхем Кларк (син Алвана Кларка), тестуючи новий 18½ дюймовий телескоп, відкрив другий компонент Сіріуса 8,30 зоряної величини. Сіріус B отримав від свого відкривача лагідну кличку — цуцик (англ. the Pup). Ця зоря є першим відкритим білим карликом, за даними телескопа Хаббла її діаметр ~ 12 000 км (тобто трохи менший за Землю), а маса становить 98% від сонячної.

Сіріус у стародавній історії[ред.ред. код]

Багато давніх культур надавали особливого значення Сіріусу. Йому поклонялися в долині Нілу задовго до того, як був заснований Рим, і багато древньоєгипетських храмів були орієнтовані так, щоб світло зірки потрапляло на внутрішній вівтар. Геліактичний схід Сіріуса (перша поява зірки над горизонтом протягом року) давав змогу єгипетським жерцям точно пророкували початок розливу Нілу.

В грецькій міфології Сіріус став собакою Оріона (або Ікарія). Греки також асоціювали Сіріус із літньою спекою: назва зірки походить від слова, що означає «спекотний день». Латинська назва Сіріуса — «Канікула» — означає «маленька собачка»; у найспекотніші літні дні, коли ця зірка з'являлася на ранковому небі, римський сенат повідомляв про перерву у роботі; звідси походить слово «канікули».

Існує кілька нерозв'язаних загадок, пов'язаних із Сіріусом. По-перше, існує припущення, що до системи Сіріуса входить третя, дуже маленька зірка, але поки що переконливих доказів цьому не виявлено (1920 року астроном Фокс заявив, що побачив третю зірку в цій системі — Сіріус С. 1995 року астрономи Бенест і Дювент підтвердили це повідомлення).

По-друге, давні записи описують Сіріус як червону зорю, хоча сьогодні він має блакитнувато-білий колір. Можливість того, що еволюційні процеси на одній із двох зірок змінили колір Сіріуса, відкидається астрономами на тій підставі, що кілька тисяч років — це занадто малий проміжок часу і в системі не спостерігається ніякої туманності, що мала б з'явитися, якби така радикальна зміна все ж відбулася. Можливим альтернативним поясненням є те, що епітет «червоний» — це всього лише поетична метафора, пов'язана з поганими знаменнями зірки. Можливо також, що сильне мерехтіння зірки, коли вона сходить (біля обрію), залишало у спостерігачів враження її червоного кольору.

Третя загадка пов'язана із припущенням, що Африканське плем'я догонів знало про невидиму зорю-компаньйона задовго до її відкриття в XIX столітті. Це припущення є джерелом різних теорій для ентузіастів НЛО і стало темою книги Роберта Темпла «Загадка Сіріуса».

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


88 сучасних сузір’їв
Андромеда | Близнята | Велика Ведмедиця | Великий Пес | Візничий | Вітрила | Вовк | Водолій | Волопас | Волосся Вероніки | Ворон | Геркулес | Гідра | Годинник | Голуб | Гончі Пси | Дельфін | Діва | Дракон | Ерідан | Єдиноріг | Жертовник | Живописець | Жирафа | Журавель | Заєць | Змієносець | Змія | Золота Риба | Індіанець | Кассіопея | Кит | Кіль | Козоріг | Компас | Корма | Косинець | Лебідь | Лев | Летюча Риба |Лисичка | Ліра | Мала Ведмедиця | Малий Кінь | Малий Лев | Малий Пес | Мікроскоп | Муха | Насос | Овен | Октант | Орел | Оріон | Павич | Пегас | Персей | Південна Гідра | Південна Корона | Південна Риба | Південний Трикутник | Південний Хрест | Північна Корона | Піч | Райський Птах | Рак | Риби | Рись | Різець | Секстант | Сітка | Скорпіон | Скульптор | Столова Гора | Стріла | Стрілець | Телескоп | Телець | Терези | Трикутник |Тукан | Фенікс | Хамелеон | Центавр | Цефей | Циркуль | Чаша | Щит | Ящірка |