Сіріус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сіріус A/B

Знаходження Сіріуса.
Дані спостереження Епоха J2000
Сузір’я	Великий Пес
Пряме сходження	06h 45m 08,9s
Схилення	−16° 42′ 58″
Видима зоряна величина (V)	−1,43/8,44
Характеристики
Спектральний клас	A1V/DA2
Показник кольору (B-V)	0,00/−0,03
Показник кольору (U-B)	−0,05/−1,04
Тип змінної	None
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)	−7,6 км/c
Власний рух (μ)	RA: −546,01 мас/р Dec.: −1223,08 мас/р
Паралакс (π)	380,02 ± 1,28 мас
Відстань	8,58 св. р. (2,631 пк)
Абсолютна зоряна величина (MV)	1,47/11,35
Физичні характеристики
Маса	2,14/0,98 M☉
Радіус	1,68/0,008 R☉
Яскравість	26,1/0,0024 L☉
Температура	9,900/24,790 K
Металічність	1,000%/?
Обертання
Вік	2-3 × 108 років
Інші позначення
α Canis Majoris, 9 CMa, HD 48915, HR 2491, BD -16°1591, Gl 119-052, GCTP 1577.00 A/B, GJ 244 A/B, LHS 219, ADS 5423, LTT 2638, HIP 32349.

Сі́ріус (лат. Sirius), α Великого Пса (давноєгипетське Сопт, або менш вірно — Сотіс, римське — Канікула "песик") — найяскравіша зоря на небі. Аккадська назва - Как сі ді "стріла".

Світимість Сіріуса у 22 рази більша, ніж у сонця, видима зоряна величина −1,46. Відстань до землі складає 2,64 парсек або 8,6 світлових років. Цю відстань світло проходить за 17 років. Сіріус — це подвійна зоря, тобто зоря, котра має зорю-супутника. Супутник був теоретично відкритий Бесселем. На практиці його побачили у 1862 році.

Багато древніх культур надавали особливого значення Сіріусу. Йому поклонялися в долині Ніла задовго перше ніж був заснований Рим, і багато древньоєгипетських храмів були орієнтовані так, щоб світло зірки попадало на внутрішній вівтар. Геліактичний схід Сіріуса (перша у році поява зірки над горизонтом) дозволяв єгипетським жерцям точно пророкували початок розливу Ніла.

[ред.] Сіріус у стародавній історії

В грецькій міфології зіркою Сиріус став собака Оріона або Ікарія. Греки також асоціювали Сиріус із літньою спекою: назва зірки походить від слова, що означає "спекотний день". Латинська назва Сиріуса - "Канікула" - означає "маленька собачка"; римський сенат повідомляв дні відпочинку в найжаркіший літній час, коли ця зірка з'являлася на ранковому небі; звідси й походить слово "канікули".

Існує кілька нерозв'язаних загадок, пов'язаних із Сіріусом. По-перше, існує припущення, що в систему Сиріуса входить третя, дуже маленька зірка, але поки ніяких переконливих доказів цьому не виявлено (В 1920 році астроном Фокс заявив, що побачив третю зірку в цій системі - Сиріус С. В 1995 році астрономи Бенест і Дювент підтвердили це повідомлення).

По-друге, древні записи описують Сіріус як червону зорю, хоча сьогодні він має блакитнувато-білий колір. Можливість того, що еволюційні процеси на одній із двох зірок змінили колір Сиріуса, відкидається астрономами на тій підставі, що кілька тисяч років - це занадто малий проміжок часу й у системі не спостерігається ніякої туманності, що повинна була б з'явитися, якби така радикальна зміна все-таки відбулася. Можливим альтернативним поясненням є те, що епітет "червоний" - це всього лише поетична метафора, пов'язана з поганими знаменнями зірки. Можливо також, що сильні мерехтіння зірки, коли вона сходить в обрію, залишали у спостерігачів її враження червоного кольору.

Третя загадка пов'язана із припущенням, що Африканське плем'я догонів знало про невидиму зорю-компаньйона задовго до її відкриття в XIX столітті. Це припущення є джерелом різних теорій для ентузіастів НЛО і стало предметом книги Роберта Темпла "Загадка Сіріуса".

Джерело: І. Климишин "Перлини зоряного неба".

[ред.] Посилання

• Використано матеріали зі статті в російській Вікіпедії.
• Зоря Сіріус