Мардєрс Скуєньекс
| Мардєрс Скуєньекс | |
|---|---|
| Marģers Skujenieks | |
 | |
| Директор Державного статистичного бюро Латвії | |
| 1918 — 1940 | |
| Міністр внутрішніх справ Латвії | |
| 17 грудня 1926 — 24 січня 1928 | |
| Прем'єр-міністр Латвії | |
| 19 грудня 1926 — 23 січня 1928 | |
| Попередник | Артурс Алберінгс |
| Наступник | Петеріс Юрашевскіс |
| Прем'єр-міністр Латвії | |
| 6 грудня 1931 — 23 березня 1933 | |
| Попередник | Карліс Улманіс |
| Наступник | Адолфс Бльодніекс |
| Міністр фінансів Латвії | |
| 21 лютого 1932 — 23 березня 1933 | |
| Віцепремєрміністр Латвії | |
| 1934 — 1938 | |
| Народився |
22 червня 1886[1] Рига, Російська імперія |
| Помер |
12 липня 1941 (55 років) Москва, СРСР |
| Відомий як | політик, статистик, економіст |
| Країна | Латвія і Російська імперія |
| Політична партія | Латвійська соціал-демократична робітнича партіяd |
| Батько | Едвартс Скуєньекс |
| Мати | Луїза Скуєньеце |
| Нагороди |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Мардєрс Скуєньекс (22 червня 1886, Рига — 12 липня 1941, Москва) — латвійський політик, публіцист і статистик, що брав активну участь у створенні незалежної Латвійської держави. Співавтор Конституції Латвії. Займав низку державних посад, зокрема, в 1926—1928 і в 1931—1933 роках був прем'єр-міністром Латвії.
Біографія[ред. | ред. код]
Мардєрс Скуєньекс народився 22 червня 1886 року в Ризі у сім'ї письменника та публіциста Едвартса Скуєньекса[lv] та театральної критикині Луїзи Скуєньеце (яка була племінницею Юріса Алунанса).[2]
Ще до двадцятирічного віку Скуєньекс приєднується до соціал-демократів[3]. З 1907 по 1911 рік здобуває університетську освіту в Москві, особливо зосереджуючись на вивченні історії, економіки та статистики Латвії. Навчання не завершив.[4]
В 1912 році виходить друком книга Скуєньекса «Національне питання в Латвії» (латис. «Nacionālais jautājums Latvijā»). Ця книга важлива як з точки зору відстоювання в ній національних інтересів латишів, так і з точки зору її значущості для статистичної науки. В ній було вперше було виокремлено демографічну статистику Латвії як територіальної одиниці. В той час, як інші довоєнні видання вкупі подавали дані, що стосувалися Балтійського регіону, в праці Скуєньекса вперше визначено кількість населення та його національний склад суто для території Латвії[4].
До 1918 Скуєньекс працював на посадах, пов'язаних із роботою зі статистичними даними: в Статистичному управління Комітету біженців у Ризі і в Статистичному департаменті Земельної ради Відземе[4].
В роки Першої світової війни брав активну участь в забезпеченні продовольством латвійських біженців, а також разом з іншими соціал-демократами долучився до розробки планів автономії Латвії.[3] В своїх публіцистичних творах Скуєньекс активно пропагував ідею економічної та політичної незалежності Латвії[4].
В 1918 році він головував на засіданнях Демократичного блоку — нелегального об'єднання латвійських партій, метою яких було проголошення незалежності Латвії. Мардєрс Скуєньекс брав участь в засіданні Національної ради 18 листопада 1918 року, під час якого було проголошено незалежність Латвії.[4]
В 1919 році, коли було створено Державне статистичне бюро Латвії, Мардєрса Скуєньекса призначено його директором. Влітку 1920 — на 4 роки раніше, ніж в сусідніх Литві та Естонії, — під керівництвом Скуєньекса було проведено перший перепис населення Латвії. В 1925 році проведено другий перепис[4].
Скуєньекса, який здобув великий авторитет завдяки своїм статтям, присвяченим національному питанню в Латвії, було обрано головою Конституційного комітету, завданням якого була розробка Конституції Латвійської Республіки. Скуєньекс зробив великий внесок в розробку тексту Конституції. Зокрема, саме він наполіг на лаконічності і однозначності формулювань, закладених в ній, що було зроблено задля унеможливлення хибних прочитань основного закону[5].
19 грудня 1926 року Скуєньекса було призначено прем'єр-міністром Латвії. Перебував на цій посаді до 23 січня 1928 року.[6] Одночасно з цим був міністром внутрішніх справ.[7] Очолюваний Скуєньексом уряд 1926—1928 років відомий як лівий уряд. Повторно був прем'єр-міністром з 6 грудня 1931 року по 23 березня 1933 року. Цей період діяльності Скуєньекса як прем'єр-міністра позначений більш правою політикою порівняно з попереднім терміном[3].
З 21 лютого 1932 року по 23 березня 1933 року займав посаду міністра фінансів[8].
Після перевороту 1934 року стає віцепрем'єр-міністром в авторитарному уряді, очолюваному Карлісом Улманісом. В 1938 йде з посади[3].
У 1940, після окупації Латвії Радянським Союзом, Мардєрс Скуєньекс був заарештований окупаційною владою. Його вивезли до Москви і 12 липня 1941 року розстріляли в Луб'янській в'язниці[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1050519175 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Nenovērtētais Marģers Skujenieks. LA.LV (латис.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ а б в г д Ījabs, Ivars; Ints, Tõnu; Mitrulevičius, Gintaras; Saharov, Kristjan. Social democracy & state foundation: Estonia, Latvia, Lithuania (PDF) (англ.). Riga: Friedrich-Ebert-Stiftung Riga Office. с. 81. ISBN 978-9934-8794-8-7. Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ а б в г д е Interwar period (1918-1940) | Centrālā statistikas pārvalde. www.csp.gov.lv (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 27 лютого 2021.
- ↑ Pleps Jānis. Par Latvijas Republikas Satversmi: vēsture un mūsdienas // Latvijas Vēstnesis. — 2012. — Num. 91 (06). Архівовано з джерела 25 жовтня 2020. Процитовано.
- ↑ Ex Prime Ministers of the Republic of Latvia. www.mk.gov.lv (англ.). Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ History of the Ministry of the Interior | Iekšlietu ministrija. www.iem.gov.lv (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ History | Finanšu ministrija. www.fm.gov.lv (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ījabs, Ivars; Ints, Tõnu; Mitrulevičius, Gintaras; Saharov, Kristjan. Social democracy & state foundation: Estonia, Latvia, Lithuania (PDF) (англ.). Riga: Friedrich-Ebert-Stiftung Riga Office. ISBN 978-9934-8794-8-7. Архів оригіналу (PDF) за 9 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- Pleps Jānis. Par Latvijas Republikas Satversmi: vēsture un mūsdienas // Latvijas Vēstnesis. — 2012. — Num. 91 (06). Архівовано з джерела 25 жовтня 2020. Процитовано.
|
