Метеора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 39°42′51″ пн. ш. 21°37′37″ сх. д. / 39.71417° пн. ш. 21.62694° сх. д. / 39.71417; 21.62694

Метеора
Meteora
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Монастир Святої Трійці
Країна Flag of Greece.svg
Тип Культурний
Критерії (i), (ii), (iv), (v), (vii)
Ідентифікатор 455
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1988
12-та сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Мете́ора — комплекс монастирів, другий за розміром після Афону, розташований на вершинах скель Фессалії, на півночі Греції, поблизу містечка Кастракі, ном Трикала. Всесвітньо відома Метеора також як геологічний феномен.

Скелі Метеори з'явились близько 60 млн років тому, коли замість рівнини у цій місцині було прадавнє море. Під дією геологічної сили води, вітру, під впливом перепадів температур поступово утворювались кремезні кам'яні «стовпи», що ніби зависли у повітрі. Власне, з грецької «μετέωρα» перекладається як «ті, що ширяють у повітрі».

Історія[ред.ред. код]

Селище Кастракі, що вирісло біля підніжжя скель Метеори

Досі не встановлено, коли саме з'явились перші аскети на Метеорі. Вважають, що перші прибульці облаштувалися на скелі Святого Стефана у 12 столітті. Але перша спроба об'єднати монастирі належала монаху Нілу, який у 14 столітті поєднав ченців, що усамітнено жили у печерах скель навколо скита Дуп'яні. Єдине, що збереглолсь від монастиря, — це маленький храм Матері Дуп'яні, на північ від Кастракі, навпроти монастиря Святого Миколая.

Колись на Метеорі було більше 20 монастирів, більшість яких виникла у 14 ст. Інколи засновниками ставали лише двоє, разом несли тягар самотності та віри, разом планували життя та утримували монастирі: як брати Максим та Іосаф — засновники монастиря Русану, Нектарис та Феофаніс — монастиря Варлаама, Афанасій Метеорський та старець Григорій Синаїт, що разом покинули Святий Афон та облаштувались на Метеорі.

У 15 ст. монастирі занепали у зв'язку із захопленням Фессалії Османською Туреччиною (1393), падінням та остаточним розпадом Візантійської імперії. Тільки наприкінці останньої чверті 15 ст. розпочався підйом, що відзначився утворенням монастиря Святої Трійці (1475—1476) та іконописом Великих Метеор (1483). Цей підйом був початком справжнього розквіту у наступному столітті. Утворювались все нові й нові монастирі, все ошатнішим ставав іконопис та різниці.

Під час турецького панування у Фесалії (1383—1881) метеорські монастирі були місцем порятунку для багатьох православних християн. На початку 19 ст. нашестя війська Алі-Паші було катастрофою для Метеори.

На сьогодні відновлено 6 монастирів Метеори, збережено більшу частину іконопису. У 1988 році ЮНЕСКО занесла Метеору до Каталогу памяток світового спадку як природне надбання виключного просвітницього значення.

23 березня 2010 року Міністерство культури і туризму Греції офіційно повідомило про знахідку у печері Теопетра Метеорських скель штучної стіни, вік якої оцінюється приблизно 23 тисячами років[1].

Перелік монастирів[ред.ред. код]

У цьому списку шрифтом виділено нині діючі обителі.

  1. Архангелів;
  2. Вериг Апостола Петра;
  3. Вседержителя;
  4. Іоана Бунильського;
  5. Іоана Предтечи;
  6. Іпсилотерас (Калліграфів);
  7. Калістрата;
  8. Міканської Богоматері;
  9. Мега́ла Мете́ора (Великий Мете́ор, чи Преображенський);
  10. Русану, нині Святої Варвари (жіночий);
  11. Святого Антонія;
  12. Святого Варлаама;
  1. Святого Георгія Манділаса;
  2. Святого Григорія;
  3. Святого Димитрія;
  4. Святого Модеста;
  5. Богородиці;
  6. Святого Миколи (Кофіна);
  7. Святого Миколая Анапавсаса;
  8. Святого Стефана (жіночий);
  9. Святої Трійці;
  10. Святих Апостолів;
  11. Святих Феодор;
  12. Стрітення.

Усі обителі відкриті для відвідування з 9 ранку до 17 години.

Святі метеоринці[ред.ред. код]

Серед канонізованих православних святих також є і метеоринці:

Виноски[ред.ред. код]

  1. От ледникового периода прятались в Фессалии — ana-mpa

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]